Автор:Іван Кривий

Настала пора шукати пророків і святих

Хто був вірний у малому, той не зрадить у великому

Добро і зло народу матеріалізується у його владі. Із інтервалом у чотири роки суспільство, кожен з нас, обирає своє майбутнє, голосуючи за тих чи інших кандидатів. Історична епоха дозволяє обирати долю не раз у кілька століть чи десятиліть – шляхом воєн чи революцій, а практично “онлайн” – шляхом виборів. І на міжвиборчий період стаємо заручником цього свого вибору.

Маніпуляції, обман, лукаві обіцянки —можливо, після виборів багато-хто відчував, що був“заведений в оману” і, тепер, щиро жалкує, щоу виборі помилився. Але так, чомусь, стається раз-у-раз, рік у рік. Чим думали, на що орієнтувалися, кому і чому вірили? На ці питання відповідь має дати кожен сам.

Але тепер подивімся довкола і “правді в очі”: маємо те, що маємо! Обурення, біль і страх — це вірна реакція. Але коли ж, нарешті, з’явиться мудрість. Адже через рік (а може, іраніше) — знову вибори, і якими критеріями суспільство керуватиметься, обираючи собі долю.

Чи знову обератимемо “дракона”? Чи помітимо, що за його спинами вже ховаються не менш кровожерливі “змії”, які вже шукають можливості “додертися до корита”? Невже сліпі, що у опозиційних кольорах, за обіцянками стати ревізорами, помічниками чи захисниками може ховатися підступна суть?

Прийшла пора шукати з-поміж себе пророків та святих.

Вони є, і чи не кожен знає двох-трьох людей, які, пройшовши 30, 40 чи 50 років життя, у боротьбі з спокусами вкрасти, обманути все ж вистояли в добрі, залишившися гідними називатися людиною. На кожне село знайдуться такі люди: чи то вчитель, чи то лікар, чи то священик, чи просто порядний робітник чи господар — такі люди можуть похвалитися світоглядною позицією, житєвою мудрістю і вправністю, помірним (у межах доходу) добробутом, але не рокішними будинками та автомобілями. На місто — таких має вистачити на раду. На країну — на всі посади.

Хто був вірний у малому, той не зрадить у великому.

Але ж чому при владі не такі люди? Тому, що святі, пророки і мудреці не випинаються, не “піаряться” і не пруться керувати. Вони по-совісті, мудро та ефективно керують своїм життям.

І щоб, врешті, жити гідно усім, їх треба не обирати, а шукати і просити урядувати. Лише тоді в цій країні може бути добробут і порядок. Якщо буде не так, то, можливо, вже скоро варто бути готовим до розчарувань.

(Написано у ніч другого розгону Майдану – 11 грудня 2013 року. Текст тут –  http://bit.ly/1k6tLYJ)


Вверх Вверх
Вверх