Автор:Олександр Москалюк

Про деякі міфи федералізації України

Зміна територіального устрою України може вплинути не лише на систему взаємодії органів державної влади, але і в цілому на майбутнє Української держави.

Зміна територіального устрою України може вплинути не лише на систему взаємодії органів державної влади, але і в цілому на майбутнє Української держави. При цьому багато аргументів, які використовуються прибічниками федералізації України, з точки зору сучасного конституціоналізму виглядають, м’яко кажучи, сумнівно.

Міф перший. Федеративна форма територіального устрою ефективніша за унітарну.

Прихильники федералізації України вказують, що рівень життя та економічне становище в державі залежить від форми територіального устрою. На підтвердження наводяться приклади Німеччини, США, Австрії чи Швейцарії. Однак, якщо керуватися такою логікою, то Україні також слід змінити республіканську форму правління на монархічну, оскільки такі розвинуті європейські країни як Великобританія, Швеція, Норвегія, Данія та Нідерланди є монархіями. Наступним кроком до покращення життя в Україні може стати проведення трьох-чотирьох референдумів в рік. Саме стільки референдумів щороку проводиться в Швейцарії.

Втім насправді жодної закономірності між формою територіального устрою, формою правління чи кількістю проведених референдумів на рік з однієї сторони та успішністю держави з іншої, не існує. Адже Нігерія, Ефіопія чи Судан мають федеративний устрій, а Франція та Японія унітарний.

Рівень розвитку Швейцарії залежить не тільки і не стільки від кількості щорічно проведених референдумів чи федеративного устрою, а від того, що швейцарці на референдумах виступають проти зменшення тривалості часу робочого тижня, збільшення тривалості відпусток та відмови від загальної військової повинності (!).

Міф другий. Федералізація України забезпечить можливість територіальним громадам самостійно вирішувати питання місцевого значення незалежно від політики центральної влади, що загалом сприятиме демократизації місцевого управління.

Однак самостійність регіону залежить насамперед від способу формування місцевих органів влади. Чим більше використовується інститут прямих виборів при формуванні місцевих органів влади, тим про більшу незалежність регіону можна говорити. І, навпаки, чим активніше центральна влада втручається у призначення посадових осіб регіонів, тим менш самостійними вони є.

Якщо виходити з зазначеного критерію, цілий ряд унітарних держав не поступаються в самостійності та незалежності місцевого управління у порівнянні з федеративною Росією. Приміром в Росії на сьогодні активно впроваджується реформа, за якої вибори губернаторів здійснюються не безпосередньо населенням суб’єкта федерації, а через регіональні парламенти. При цьому партії, які представлені в такому парламенті, пропонують Президенту Російської Федерації до трьох кандидатів. Після чого Президент РФ серед представлених кандидатів обирає трьох і вносить їх законодавчим зборам регіонів, які і голосують за цих кандидатів. Особа, яка набирає найбільшу кількість голосів, і стає губернатором.

Інша обговорювана нині в Росії реформа стосується ліквідації виборності безпосередньо населенням мерів 67 найбільших за чисельністю міст Росії (реформа, щоправда, не зачіпатиме Москву та Санкт-Петербург) та скасування прямих виборів у міські ради таких міст. Міська рада формуватиметься шляхом обрання делегатів від районних рад, які в свою чергу обиратимуть голову міського округу. При цьому повноваження обраного голови будуть достатньо обмежені. Всі господарські питання вирішуватиме глава адміністрації, прийнятий на посаду за конкурсом.

Якщо ж враховувати, що в Росії існує поділ ще на 9 федеральних округів, очолюваних Повноважним представником Президента Російської Федерації в федеральному окрузі, з яким погоджуються ряд важливих призначень, і які входять до складу адміністрації Президента РФ (!), то вести мову про самостійність та демократичність місцевого управління в Росії стає вельми проблематично, попри її статус як федерації.

Відтак, слід констатувати, що зміна територіального устрою України з унітарного на федеративну не забезпечить покращення економічного становища, а демократизацію місцевого управління можна здійснити і в межах збереження унітарної форми устрою в Україні, без перетворення її на федерацію. 

Кандидат юридичних наук

Доцент кафедри конституційного права

КНУ ім. Т.Шевченка

О. Москалюк


Вверх Вверх
Вверх