Автор:Віталій Ковач

Нас зробили фашистами люди, які прийшли на нашу землю зі зброєю

Про те, хто насправді є фашистом. Про фашистських українців, які люблять свою країну і готові за неї боротися до кінця… 

Тепер війна у нашому домі. З усіма її атрибутами. І знову звучить відоме з дитинства – фашист! Тільки тепер так називають мене. Для багатьох мешканців Сходу і кримчан – я фашист. У етимологію вдаватися не варто, вона зайва. І попроси дати визначення фашизму – жоден із тих, хто кидається такими словами, його не дасть. Російська пропаганда постаралася зробити так, щоб у це повірили безумовно. Чи є фашизм в Україні? Цікаве питання. Я не історик і не дослідник. Я тільки люблю історію. Мабуть, є. Але виявів фашизму в сучасній Україні не доводилось бачити. Це при тому, що понад 20 років працюю у журналістиці, проїхав всю країну вздовж і поперек. Їв бануш у Карпатах, пив воду з калюжі у шахті  «Комсомолець Донбасу» на глибині 800 метрів, скакав через кордон на Чернігівщині і  пірнав на Форосі. Тепер я фашист у країні, в якій обходилось без етнічних зіткнень, де у кожному селі – церква і  пам’ятник визволителям, де шанують Бога і плачуть, згадуючи 33 рік.

Нас зробили фашистами люди, які  прийшли на нашу землю зі зброєю і намагаються прищепити якісь мало зрозумілі принципи, поняття, які говорять гаслами і не здатні почути свого сусіда. Можливо, у нас і є фашисти, але вони сидять у глибокому підпіллі і не бравують маршами Хрещатиком і не  кидають зіги посеред білого дня у центрі столиці. У нашому метро немає скінів, які вбивають іновірців, які примушують закривавлених людей відрікатися на камеру від Аллаха, а потім хизуються цим відео у соцмережах. У нас немає жодного політика, який би проголошував фашистські гасла. У такого політика немає майбутнього в Україні і електоральної бази. Але все це є у  Росії. Там молодь із робітничих кварталів охоче йде різати, грабувати і громити на ринки, у гуртожитки і в метро. Там  цим хизуються  і влаштовують православні фашистські марші. Там сотні тисяч людей, які сповідують ідеологію Баркашова, Дугіна. Там багатотисячні марші проходять під людиноненависницькими гаслами. І ці марші охороняє поліція. Фашизм процвітає у Росії. Доказів – сотні годин відео. Але у фашизмі винні ми.

Нам дорікають УПА, іменами Шухевича і Бандери. При цьому про генерала Власова і його РОА воліють мовчати. УПА воювало проти фашистів і радянських військ і їхня чисельність не перевищувала 50 тисяч, РОА воювала на боці гітлерівців і на момент розпуску у травні 1945 року нараховувала близько 130 тисяч солдатів. А були ще й інші військові  частини у складі  дивізій СС, Руська освободітельная народная армія, дивізія «Русланд», козачі полки. Загалом – близько 800 тисяч штиків, які йшли за  Гітлером. 50 тисяч в УПА, яка воювала і проти фашистів і проти комуністів – і  800 тисяч  солдат, які воювали на боці Гітлера. Цифри  – не співмірні. Фактів і злочинів – безліч. Але фашисти –  українці.

І як тільки ми показали сюжет, який виводить на чисту воду російський фашизм – одразу посипалися листи з погрозами і обвинуваченнями. Російським ЗМІ доводиться зі шкури пнутися, аби знайти хоч якісь його вияви. Власних проблем у власній країні вони не помічають. Говорити про свій фашизм вони не хочуть. Їм Україна болить. Вияви братньої любові нам так дорого коштують, що хочеться просто про них забути. І від братніх обіймів перейти до прагматичних стосунків. Якщо хтось захоче звинуватити мене у розпаленні міжетнічного протистояння – то я такого обвинувача можу сміливо послати під три чорти. Бо це не ми пришли воювати, а до нас прийшли. І це мій  рідний дядько, який родом із Орловщини і на прізвище Горюшкін мені сказав.

— Знай, если эти уроды сунуться дальше – я пойду воевать с ними!

— Дядь Саш, та це ж твої брати-росіяни?

— Мой брат – твой батя. Я за него жизнь отдам. Мне сестра — твоя мать, мне мать — твоя бабушка. А что мне даст Путин и его фашисты? Кровь, горе и водку?

— Пошел он  на …..!  Так и скажи ему, я буду драться за Украину.  Это моя земля, моя родина и мой дом. 

Якийсь дивний у мене дядько. Мабуть також фашист.


Вверх Вверх
Вверх