Автор:Василь Саф'янюк

Україна – не Європа: збірна європейська, вболівальники – …!

 

11.11.2011. символічний день для всіх хто вірить у магію чисел, та особливо пам’ятним він став для всіх футбольних вболівальників України. 

 

 

11.11.2011. символічний день для всіх хто вірить у магію чисел, та особливо пам’ятним він став для всіх футбольних вболівальників України.

Перший матч на оновленому НСК «Олімпійський» та ще й із збірною Німеччини вдався на славу. Феєрія голів і моментів. Гра наших хлопців, особливо у першому таймі – просто фантастична. Якби були в строю: Воронін, Гусєв, Ротань, Гармаш, Михалик, Чигринський, Хачеріді – вчора нам під силу було перемогти німецьку машину. Хотів згадати і травмованого Шовковського, однак Олександр Рибка своєю грою продемонстрував: у нас надійна зміна на воротах. З такою грою – наша збірна дійсно одна із кращих у Європі!

Та от вболівальникам ще потрібно дуже постаратися, аби бути схожими, хоча б віддалено, на справжніх європейців. 69720 присутніх на стадіоні чудово підтримували нашу збірну: і гімн, і численні хвилі і подекуди організоване «Ук-ра-ї-на!» Та все ж моментами кілька десятків німецьких фанів, над блоком яких я сидів переспівували майже 70 тисяч українців.

 

Найгірше ж те як ми звикли проходити на матчі. На трибуну стадіону завжди намагаюся приходити завчасно: за 45-50 хвилин до матчу. Вчора запізнився і прийшов за 20 хвилин до початку. На Троїцькій площі у цей час ще тисячі людей, схоже що із квитками і впевненістю, що встигнуть потрапити на трибуни. Біля турнікетів, навпроти сектору «А» величезні черги: думав не працюють, виявляється я не один запізнився. Щоб пройти турнікет потрібно квиток, стороною із штрих-кодом, приставити до екрана. Після цього загоряється зелена стрілка: і о диво, – можна проходити. Та схоже,що для більшості наших вболівальників це космічні технології, так як і для персонажів «Нашої Раші» Равшана і Джумшуда, які спочатку просили червоний хрест їх пропустити, а потім дякували зеленій стрілочці за те, що дозволила пройти турнікет.

 

Та це ще півбіди, куди гірше – те як поводила себе переважна більшість, так би мовити «фанатів». Затуманені очі без проявів інтелекту, перегар і рішучий намір потрапити на трибуну будь-якою ціною. При цьому лайка і штовханина і крики до стюардів – відчиняйте ворота, а то ми зламаємо ваші турнікети. Намагання заспокоїти таких горе-вболівальників безрезультатне, тому кілька іноземців, які з маленькими дітьми стояли поруч, у так би мовити черзі, зрештою не витримали і з переляканими очима та дітьми на руках ледве видерлися із натовпу. Не впевнений, чи було ще комусь із оточуючих, окрім мене, соромно за Україну і наших людей. Нескладно уявити, що ці громадяни ЄС потім розкажуть своїм друзям і знайомим. Думаю, бажання прийти на український стадіон у них ще не скоро з’явиться.

Питання: хто ж нам винен, що ми самі і не хочемо ставати кращими. Для цього насамперед потрібно навчитися поважати себе. І якщо ти збираєшся вболівати за національну збірну – будь українцем, а не …!!! 

 

 

 


Вверх Вверх
Вверх