PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTMxOSIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tZm9ybWF0PSJmdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1zaXRlX2lkPSJGYWt0eV9GdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1jb250ZW50X2lkPSJmYWt0eS5pY3R2LnVhIiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMDEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD4=
Автор:Олена Астахова

Земля з-під ніг

Закон «Про ринок землі», який не зрозумілий і не подобається ані фермерам, ані агрохолдингам  нестримно прочавлюють на друге читання у Верховній Раді

 

Закон «Про ринок землі», який не зрозумілий і не подобається ані фермерам, ані агрохолдингам  нестримно прочавлюють на друге читання у Верховній Раді. Ще у понеділок міністр агрополітики Микола Присяжнюк говорив про наступний розгляд у перші дні сесії наступного року. Сьогодні вже мова йде про 23 грудня.  Цей законопроект підмахували до розгляду вже кілька разів. Пускаючи ману в очі, депутати аграрного комітету проводили «масове» обговорення, фактично ігноруючи правки від  аграрних об’єднань.  А останню редакцію, яку вже на другий день винесли до зали засідань депутати побачили за 10 хвилин до наради профільного комітету.

Що ж за сила стрімко протягує сумнівний документ про розпродаж фактично останньої цінності, що залишилась в Україні? Шукаючи відповідь на це запитання мені спадає на думку, як у вересні держсекретар США Гіларі Клінтон привітала українського очільника МЗС Костянтина Грищенка із запровадженням ринку землі у наступному році.  Тоді ще у аграріїв була надія – закон не розглянуть, бо ж це навмисне вбивство з обтяжуючими обставинами: –  вибивати землю з-під ніг селян, які кілька років як стали самоокупними, як здобули перше у світі місце з експорту ячменю та соняшникової олії і шосте – з експорту пшениці. Які дають третину українського ВВП. Але – це мура, порівняно з тим, що Гіларі вже привітала. То треба вислужитись.  До того ж Євросоюз відсахнувся від України після справи Тимошенко. А ковбої, здається, менш перебірливі, якщо їм це нічого не коштує.

Закон спричиняє хаос у земельних відносинах. Наділи досить не виділені у натурі, а отже не описані належним чином у кадастрі. Невідомо, що має бути з господарствами, які мають понад 6 тисяч гектарів у оренді – адже саме ця межа встановлена у законі. Вітчизняні  сільгосппідприємства викреслені з можливих покупців землі (купувати її можуть лише громадяни – по 100 гектарів на руки, при чому член родини не має права купити стільки ж). Та й за що її купувати фермерам, більшість з яких не жирує, а вкладає гроші у виробництво, повертає позики, купує пальне та добрива? Власно і керівники агрохолдингів, маючи банки, не вітають цей продаж, бо вже взяли позики на розвиток – будівництво переробних підприємств, складів, сучасного обладнання.

То хто ж ті, заради кого ці вперті намагання поставити хліборобів сторчголів?  Юрист Наталя Доценко-Белоус каже, що знає про так звані «сірі» схеми викупу української родючої землі через підставних осіб вже у нинішніх умовах. Не гребують полу легальними схемами представники Росії, Китаю та арабських країн. І хоча злощасний законопроект  «Про ринок землі»  забороняє продаж сільгоспугідь іноземцям, можна змінити статус ріллі наприклад, під землю для садівництва і спокійно продати чорноземи. Знайома, яка працює у іноземній аграрній компанії зізналась: на кордоні стоять інвестиції, підуть – як тільки скасують мораторій на продаж землі.  Вона запевнила мене: все не скуплять. Закордонних капіталістів насамперед цікавлять родючі ґрунти Черкащини, Хмельниччини, Вінниччини, Полтавщини. Аборигенам щедро залишать «пісочок і камінці».

Але не лише заради іноземців така активність. І наші вітчизняні спритні хижаки-спекулянти та їхні замовники нетерпляче тупцюють в очікуванні такого спотвореного ринку землі. Адже попервах держава навіть не встановлюватиме мінімальної ціни на землю. Чиновники боягузливо заховались за спущеним зверху гаслом: ринок врегулює ціну. Якщо державна оцінка говорить про 20 тис. гривень за гектар, чиновник у кабінеті каже про 7-8 тисяч гривень на перших порах. Заступник державного агентства з земельних ресурсів Микола Калюжний під час інтерв’ю довірливо пояснив: що робити, якщо у вас є зайві 100 тис. гривень? Витратити на нерухомість? – ринок продовжує падати.  Покласти в банк? Так ці папірці – долари, євро – висять над прірвою. Найкраще – купити гектари і здавати їх в оренду. Земля – вона і доход приносить і нащадкам залишиться.  До того ж земля дорожчатиме щороку. У Росії почали з 500 доларів за гектар, нині – 700. Знайомий фермер з Польщі кілька років тому викупив під садівництво кілька гектарів за 1,5-2 тис. доларів. Тоді сусіди дивилися на нього з подивом. Нині вони перетворилися на наймитів, бо земля вже коштує 7 і більше тисяч євро – купити її немає можливості.

Можливо саме тому чиновники і прочавлюють закон і бояться його. Знову таки міністр на підсумковій прес-конференції заявив: « за поточний 12 рік нам вдасться завершити роботу над кадастром, розмежуванням земель І ПЕРЕКОНАТИ ВЛАСНИКІВ ЗЕМЕЛЬНИХ ПАЇВ ТА ФЕРМЕРІВ, ЩО ЗЕМЛЯ – ЦЕ КАПІТАЛ, ЯКИЙ НІ В ЯКОМУ РАЗІ НЕМА ПОТРЕБИ ПРОДАВАТИ.  А в першу чергу по можливості самім працювати на українській землі а якщо немає такої можливості – передати її в оренду і цей товар може мати стабільне джерело надходжень до сімейного бюджету».

Тож  земля з загальнодержавного надбання і від народу плавно перетече до кишень товстосумів – навіть без зміни конституції, яка прописує, що саме народ має визначати долю землі, а не купка бюрократів. Ну то й що? Адже проковтнули тихеньку і таємну приватизацію «Укртелекому», то й землю відберуть, а голота і не пискне. І, на жаль, така оцінка небезпідставна. Експерти кажуть – як відкриється ринок землі, селяни викинуть на нього до 20% своєї власності. Землю віддадуть алкоголіки, деякі літні селяни та їхні нащадки, яким важливіше купити меблі , телевізор або машину,а не панькатися із спадковими гектарами. Чи не найслабкіша ланка вітчизняної аграрної системи – фермери. Вони розоряться першими, адже саме на їхніх полях  утворяться перші дірки проданої землі , яку викупити  буде складно через брак коштів. Але цей прошарок у переважній своїй більшості живиться страхами, які дісталися від пращурів. А отже, не висовується, не протестує. Тихенько сидять собі, думаючи, що їх пронесе якось.  На чолі цих боягузливих посиденьок – асоціація фермерів України.

Законопроект містить чимало суперечливих положень, які негативно оцінюють навіть іноземні експерти за непрозорість і нелогічність . Навіть вони бачать неготовність України до цивілізованих умов роботи ринку землі. Директор Всесвітнього банку в Україні, Білорусі та Молдові Мартін Райзер зокрема зауважив: «Українські законодавці і політики не повинні підтасовувати цю реформу. Ризики того, що вона буде проведена неправильно, залишаються дуже високими».  Одна справа із запровадженням земельного банку (він розпоряджатиметься землею державної власності)  чого варта… але це окрема історія.

При чому це катування ринком землі українська влада робить без якихось вигод та поступок з боку цивілізованого світу – просто так, безкоштовно.

Два друга-фермера, які фактично самотужки організовують опір цьому катку під назвою закон «Про ринок землі» від початку «публічних» обговорень документу і до сьогодні, і яких я дуже люблю за їхній тверезий глузд  і волю, сумно сказали мені сьогодні після новини про перенесення розгляду закону: Докотилась Україна до самого краю.

Хіба тут скажеш більше?

 


Вверх Вверх
Вверх