Автор:Ольга Чайко

Страх, відраза і гірка пілюля після вдало проведеного, багаторазово розхваленого Євро

Закон про мову згуртував Україну

 

Закон про мову згуртував Україну.

З відпочинку в Бердянську дзвонила моя мама, російський філолог за фахом, яку подіями у столиці налякала її колєжанка – також російський філолог.

У 90-х вони рахували копійки, ходили на мітинги – мріяли про українську Незалежність. Звісно, горювали, коли Пушкіна змушували викладати українською, та потроху все ніби вляглося. Російську, хоч і поганенько, у школах викладають, а на уроках Зарубіжної літератури заохочують читати твори мовою оригіналу. Столичні дітки, переважно російськомовні, та все ж відчувають себе українцями: дякувати мультикам, найкращим співакам, фестивалям і моді. Нарешті ніби гармонія.

Та більше – ні.

Словосполучення «російська мова» за якийсь день стало синонімом чогось нечесного. Дочекались від’їзду туристів, потихеньку зібрались у Раді – і бах – маємо прикольний документ, з якого втішатиметься ще не один сатирик. Смішно і страшно уявити, ЩО буде, якщо з’ясується, що в якомусь селі Гадюкіне 11% українців, 11% білорусів, стільки є росіян, татарів та євреїв, і всі вони вимагатимуть учителів, документів та навіть інструкцій на ліках своїми мовами – а у законі їх захищають аж 18!

Цікаво буде, якщо раптом закон підпишуть, і ще цікавіше буде, коли його почнуть виконувати. В цьому випадку тішусь лише майбутні надприбутки поліграфістів. Кожен папірець, вкладений у ліки виросте у 18 разів, адже навряд чи в «Анальгін»  чи «Віагру» спеціально для Луганська вкладуть лише російськомовну інструкцію, а спеціально для сіл Закарпаття перекладуть все те ж – угорською!

Ми згуртуємось, і знову Майдан, Український Дім, Банкова, Грушевського, остогидлі фізіономії.

Але кому це все було потрібно?

На дворі літо, на носі – відпустка… А в голові – самі таргани! 

 


Вверх Вверх
Вверх