PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTMxOSIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tZm9ybWF0PSJmdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1zaXRlX2lkPSJGYWt0eV9GdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1jb250ZW50X2lkPSJmYWt0eS5pY3R2LnVhIiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMDEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD4=
Автор:Андрій Юраш

Підштовхнути відректися престолу Папу Римського міг Любомир Гузар

«Факти» поспілкувалися з релігієзнавцем Андрієм Юрашем і дізналися, чим пояснити таке поспішне рішення понтифіка, і які зміни очікують церкву в майбутньому

11 лютого весь католицький світ сколихнула несподівана новина – Папа Бенедикт XVI зрікається престолу.

«Факти» поспілкувалися з релігієзнавцем Андрієм Юрашем і дізналися, чим пояснити таке поспішне рішення понтифіка, і які зміни очікують церкву в майбутньому.

Офіційно свою відставку Папа пояснив похилим віком і станом здоров’я, які вже не дозволяють йому повністю присвятити себе служінню церкві.

Цікаво, що майже у той самий час і за тією ж самою причиною минулого року залишив посаду голови Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Любомир Гузар. На той час Верховному Архієпископу було 79 років. 16 квітня цього року Бенедикту XVI виповниться 86.

У цих схожих випадках Андрій Юраш тенденції не вбачає, проте не заперечує можливості зв’язку.

«Мені здається тут пряму паралель навряд чи можна проводити. Хоча я би не виключив якоїсь теоретичної можливості того, що в якийсь ірраціональний спосіб те, що зробив кардинал Гузар в Україні, могло наштовхнути і його на глибокі роздуми щодо того, чи доцільно і далі бути главою більш як мільярдної церковної громади, главою держави Ватикан при тому, що фізичні можливості не завжди сприяють найякіснішому сповненню своїх обов’язків», – вважає релігіє знавець.

За словами Юраша, вчинок Бенедикта XVI – безпрецедентний, але виправданий вимогами часу.

«Більш як 6 сторіч католицька церква не знала подібного випадку. Але мені здається, що нова доба, доба модерну, доба інтенсивних пошуків нових свідчень, доба дуже жорсткої конкуренції вимагає нетрадиційних ходів», – переконаний Юраш.

На думку знавця, для католицької церкви важливим кроком знаходження себе в світі був Другий Ватиканський собор. Усі папи, які керували церквою після цього, вважалися сміливими реформаторами. На їхньому фоні Бенедикт XVI здавався консерватором. А дарма.

«Цим вчинком він показав, що новаторство, модернізм можна проявити і в такий несподіваний спосіб. І він зреалізував це своє внутрішнє переконання, свій біль за церкву у формі створення можливості іншому кандидату очолити церкву. І можливо більш енергійно, більш адекватно, більш повносило відповісти на всі виклики, які зараз постали перед католицькою церквою», – пояснює Юраш.

Незважаючи на несподіваність заяви, знавець не бачить у ній жодної квапливості. Він переконаний – Бенедикт XVI ніколи не приймав поспішних рішень, і це не стало виключенням. А те, що оголошення здійснили без будь-якої передісторії – геть не випадковість.

«Мені здається, що сьогоднішнє зречення глави Католицької церкви – це крок дуже мужньої, впевненої у своїх силах і своєму виборі людини», – каже релігієзнавець.

Є період розкидати каміння, а є період збирати каміння – каже Юраш. На його переконання, період понтифікату Бенедикта XVI – це період збору каміння і міркування над тим, чого вже досягнуто.

«Неповних 8 років його понтифікату – це дуже добрий час був для католицької церкви зупинитися, порозмірковувати над тим, що вона зробила впродовж останніх десятиріч, яке її надбання після Другого Ватиканського собору, які її досягнення, недоліки. Папа, як міг, цьому сприяв», – переконаний експерт.

8 років тому Бенедикт XVI став найстаршим обраним Папою із 1730 року. На думку знавця, його зречення – своєрідний посил шукати молодшого й енергійнішого понтифіка.

«Це його своєрідний меседж своїм найближчим співробітникам-кардиналам, що треба обирати Папу нового зразка, нового типу, з новими підходами, молодшого», – каже Юраш.

Яку ж спадщину залишив по собі найконсервативніший папа останнього десятиріччя і які уроки слід засвоїти його наступнику?

«Його дуже врівноважений підхід до церковного життя, відмову від крайностей, прагнення перед тим як давати будь-яку відповідь, глибше, внутрішньо, змістовно, містично порозмірковувати над тим, що сталося. Бенедикт XVI ніколи не відповідав автоматично, швидко, імпульсивно на безліч речей, які ставалися навколо нього. Були звинувачення банку Ватикану у відмиванні грошей, зникнення секретних документів, жахливо неприємні звинувачення у педофіліїї, звинувачення у відсутності ще більш радикального модернізму», – вважає Юраш.

З приводу портрета наступника Папи, релігієзнавець залишається вірним традиціям. Та не відмітає й думки більшості – наступним очільником престолу не буде європеєць.

«Церква змушена мінятися. Життя міняється. Обставини міняються. Приходять нові особи, нові фігури, які до цього змушують. І ми очікуємо, що відповідно до нової тенденції, нових реалій католицької церкви, новий Папа не буде європейцем. І найбільш імовірно, що він буде латиноамериканцем. Дехто каже, що вже прийшла доба навіть чорного папи. А можливо Папа буде з Азії. Мені здається, що не виключений і варіант традиційний, коли італієць очолить цю церкву. Кардинала Мілано називають одним із найімовірніших претендентів на папську посаду», – каже експерт.

Але найголовніше, на думку Андрія Юраша – Бенедикт XVI відкрив новий сенс модернізму. Модернізму не у формі, а у вчинках. І непередбачуваність сьогоднішнього кроку Папи створює абсолютно реальний ґрунт для непередбачуваності вибору його наступника.

 

 


Вверх Вверх
Вверх