PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTMxOSIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tZm9ybWF0PSJmdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1zaXRlX2lkPSJGYWt0eV9GdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1jb250ZW50X2lkPSJmYWt0eS5pY3R2LnVhIiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMDEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD4=
Автор:Юлія Мендель

«Когда закончился «Трамадол», все автоматически перешли на ширку…»

Сотні тисяч історій та життів об’єднані словом «Кодтерпін»

Сотні тисяч історій та життів об’єднані словом «Кодтерпін». Нам пишуть про це листи і дзвонять з проханням щось зробити. В розповіді Ігоря найболючіше і найпоширеніше слово «гниття». Він сам дивується: як міг сидіти на голці, бачачи, як від цього заживо зсередини гниють його знайомі. Але кинути не міг.

Когда закончился «Трамадол», все автоматически перешли на ширку… заменителем был «Кодтерпин» и «Паратрал».

Зубов нету, внешность: грязные, ободранные. Из «Кодтерпина» и кодеиносодержащих  варили наркотик жидкий…. меня не пугало то, что ребята мои – у них  гнили ноги.

Притоны, хаты, варочные: реально все гниют, в ноги, в пах колются. Для меня было нормально, когда пахи вскрыты, все в крови, ключицы, подмышки – все гниет, пока ты это ваткой закрываешь, течет гной из другой дырки,  но меня это не пугало, и я продолжал употреблять.

В первую очередь, хочется, чтобы твое состояние нормализовалось, второе – это уже приход.

Если в таблетках, то это пачка-две и до 5-10. У меня были знакомые, которые по 20- 30 пачек за раз, это грозди таблеток!

А когда колются, так превращаются  живых мертвецов. Мой знакомый ходить не мог и все равно его употреблял.

Я клялся, я верил, что больше не буду, обещал, но проходило определенное время, и все равно не мог. Я весил 60 килограммов при росте 188.

Із 2008 по 2011 продажі кодеїновмісних ліків зросли на 57% в упаковках та на 145 процентів у грошовому еквіваленті. Це в 30 разів більше, ніж інші протикашлеві препарати в упаковках, та в 5 разів  – по прибутках.

Ігор не змовкає: йому є чим пишатися, вже два роки, як він звільнився від пут смертельної залежності. Саме смертельної, бо від кодеїновмісних препаратів помирають в муках вже за кілька років. Складається враження, що самі наркозалежні значно більше бажають задушити цю повальну хворобу, ніж будь-які органи, відповідальні за це. Бо вони немовби стали жертвами загального бізнес-плану заробляння на поширенні фармакологічних наркотиків.

Реабілітолог Євген Нерух говорить, що аптечна наркоманія найскладніша: не треба їхати до дилерів, щоб купити потрібний кайф. Та й ціна зваблива: кілька десятків гривень знайдеться у будь-кого.  До того ж, після лікування та реабілітації в суспільстві важко адаптуватися тому, хто пройшов  реабілітацію: адже він виходить у світ, де повно аптек, а відтак і згадок про ширку.

Про соціальну відповідальність за власний бізнес виробники ліків чомусь говорити не хочуть. Трьом державним інституціям розповідати про фармакологічну наркоманію нелегко. З  Державною службою з контролю за наркотиками ще зрозуміло: там беруться за справжні, чисті наркотики, а не ліки. А от Державна служба України з лікарських засобів та Міністерство охорони здоров’я питання відфутболюють один до одного: з перших зняли повноваження щось коментувати, другі нічого не знають. І хто в цій країні має контролювати, скільки, хто й коли виробляє та продає препарати, які вбивають сотні тисяч людей, – невідомо.

Останнім часом продавати кодеїновмісні медикаменти бояться самі аптекарі: адже, виходить, відповідальність повністю лежить на їхніх плечах та лікарів, які виписують рецепти. Але без предметно-кількісного обліку існує чимало махінацій, приміром, за одним рецептом можна купувати багато разів: мовляв, зараз куплю 2 пачки, а не 5, бо грошей нема. А рецепт поки залишу собі. 

Та й бояться переважно в центральних аптеках. На периферії та в спальних районах наркозалежному варто просто засукати рукави і показати «дірки», аби можна отримати все, що завгодно.

Найбільша мережа столичних аптек «Фармація» ввела предметно-кількісний облік в межах своєї компанії. Вони чітко фіксують: який лікар виписав рецепт, на скільки, кому і коли його продавали. Так вони показують приклад того, як кожна організація несе особисту відповідальність за продаж ліків, небезпечних для життя.

Та чи стане проблема на обліку у державних органів – незрозуміло. Адже знають про неї вже роками – не зі слів, з жахіть реальності сотень тисяч наркозалежних, які часто просто не знають, де шукати допомоги.


Вверх Вверх
Вверх