Автор:В’ячеслав Цимбалюк

Український футбольний імідж в Європі: шуби, антифейр-плей і договірняки

Нас знову, немов школяра-хулігана відчитали на батьківських зборах і виперли зі школи

Народився новий негативний стереотип про Україну в очах європейців. Поруч із тотальною корупцією та оголеними грудьми FEMEN, з’явився нечесний футбол. Нас знову, немов школяра-хулігана відчитали на батьківських зборах (вирок УЕФА) і виперли зі школи (Ліги Чемпіонів).  

Охочі заперечити скажуть: «А хто у них там без гріха?!». Так, Італія час від часу потерпає від футбольних скандалів. Але до дискваліфікації на міжнародній арені останнім часом не доходило. Так, дискваліфікували Малагу, Рапід (Бухарест), Партизан, Хайдук але за фінансову неспроможність, а бідність, як відомо, не порок.  Приклад Туреччини? Фенербахче та Бешикташ також отримали «бан» у вигляді дискваліфікації з єврокубків за договірні матчі, але Туреччина все ж ближче до Близького Сходу, ніж до Європи. Ми ж вважаємо себе європейською державою, чи не так?

Перший «залет» молодої футбольної держави стався 1995-го. Скандал із шубами для іспанського арбітра Лопеса Н’єто, нібито, за позитивне суддівство в матчі з Панатінаїкосом. Динамо Київ це коштувало місця в Лізі Чемпіонів за півкроку від групового етапу (майже, як Металісту). Згодом Динамо виправдали, але неприємний осад лишився. Після цього були «дрібні футбольні злочини». Допінг воротаря збірної – Олександра Рибки (дискваліфікація від УЕФА на два роки), Луїс Адріано «забиває» на фейр-плей і забиває Норшеланну в Лізі Чемпіонів (один матч дискваліфікації), київський Арсенал випускає у відборі до Ліги Європи проти Мури дискваліфікованого Матуку (каноніри покарані технічною поразкою 0:3, яку відіграти не змогли). А тепер ще один «бан», якому тішиться хіба що Шальке (Гельзенкірхену привалило щастя у вигляді прохідного суперника в плей-офф кваліфікації). Оптимісти заперечать – є шанс з апеляцією. Але я не вірю, що той таки Спортивний суд Лозанни раптом скасує рішення УЄФА. Тим більше на офіційному сайті УЄФА в списку матчів суперником Шальке впевнено стоїть ПАОК. А перша гра вже в середу.   

Найприкріше, що Металіст (точніше колишнє керівництво клубу) сам винен у цьому вироку. І навіть не стільки через давній «договірняк», котрий вже мало хто і пам’ятає, а через бажання винести цю справу на міжнародний рівень. Мені пригадується категорична заява тодішнього власника Металіста – Олександра Ярославського йти в Лозанну за справедливістю. Мовляв, там підступи Григорія Суркіса до Металіста не дістануть. А змирися тоді 2010-го Олександр Владленович з вироком КДК ФФУ, і дивись – Металіст відбувся б малою кров’ю (мінус одна бронза і 9 очок в тому сезоні – дріб’язок проти виходу в Лігу Чемпіонів тепер). То чи варто було виносити сміття з хати?     

А от кого насправді шкода в цій ситуації – вболівальників Металіста. Вони заслужили побачити в Харкові Лігу Чемпіонів.


Вверх Вверх
Вверх