Автор:Ірина Шлепніна

Греко-католики про відкриття Собору: ми отримали землю без жодного хабара

Секрет успіху процвітання бізнесу, сім’ї, держави і церкви – один і той самий

 

Секрет успіху процвітання бізнесу, сім’ї, держави і церкви – один і той самий. Потрібно вміти домовлятися. І спільно робити одну справу.

Це найпростіше в теорії, і важкодоступне – на практиці.

Психосоціологи пишуть трактати з глобалізації людської особистості, борючись з двома крайнощами homo sapiens – надмірний індивідуалізм, та втрата індивідуалізму.

Подія 18 серпня 2013 року – освячення Патріаршого Собору Української греко-католицької церкви, – приклад не просто знання успішності, яка полягає в єдності, але вміле застосування цих правил в щоденному житті Церкви. Можливо, для українців, які не є греко-католиками, ця подія незначуща, як і для православного духовенства (УПЦ МП і УПЦ КП), яке проігнорувало освячення головного кафедрального собору УГКЦ в Україні. Цілком вірогідно, українці так полюбили засуджувати священиків за дорогі авто, годинники, і бронепоїзди, виправдовуючись неходінням до церкви, підміняючи поняття власної віри і релігії, тож їм, – «що католики, що православні, – одне грошове здирництво», – прокоментувала одна офісна працівниця.

Отож, не маючи бюджету, і живих спонсорських грошей, греко-католики збирають двадцять тисяч вірних з усього світу – діаспору Аргентини, Австралії, США, Канади, Європи, і планують триденну повноцінну програму, з екскурсіями, конференціями, мистецькими програмами, всенічними молитвами. На допомогу кільком священикам відгукається молодь з усієї України і скаутські «пластуни». Коли хтось скаже про пасивну українську молодь, пригадайте це: дівчата і хлопці 18-30 років їдуть за власний кошт, аби допомогти організувати екскурсії іншим паломникам, харчування, тягати важку апаратуру і кулери з водою, прибирати узбережжя Дніпра,і спати на підлозі в соборі, – за усе це молодь дружно скаже «Дякуємо» наприкінці прощі, на що священик відповість: «Та що я без ВАС».

Навіть у сторонніх спостерігачів складалось враження – це сім’я. Про таку ввічливість і уважність один до одного, здається, лише в книжках читати. Так, це було свято, на яке греко-католики очікували останні 380 років, з того часу, як уніати втратили свій осідок в столиці. Лише в 2002 році Глава УГКЦ Блаженнійший Любомир Гузар розпочав будівництво Собору на Лівому березі Дніпра. «Уявіть собі, ми отримали землю без жодної копійки хабара!», – посміхалося духівництво. Натомість ціна кожної копійки вимірювалась розміром серця вірян. Адже позиція греко-католиків була принципова – навідріз відмовились від підтримки бізнесменів, спонсорів і можновладців. Кожен з п’яти мільйонів греко-католиків України купував так звану «цеголку» жертводавця, номіналом від 5 до 5 тисяч гривень. Чималі пожертви поступали з-за кордону, від української діаспори та заробітчан. Я й сама була свідком, коли одна італійська парафія делегувала свого священика на Україну з двома тисячами євро на будівництво Собору. Так само просто, цей священик зайшовши до Собору передав гроші служителю, навіть не шукаючи настоятеля. Тоді я навіть не усвідомлювала, – цей вчинок назавжди змінить в мені поняття про те, що таке довіра.

«Простота. Мудрість. Щирість…», – ще багато епітетів називали українці, коли питала їх, чому стоять в чергах за книгою Блаженнійшого Любомира Гузара. «Ні, ми православні…» «Ні… я не віруюча… але ж це філософська книга». Феномен постаті Гузара, який вміє бути «своїм» для кожного по-різному, захоплює навіть затятих атеїстів і агностиків. Як і постать нинішнього Патріарха Святослава Шевчука, –  доброго і відкритого, без надмірної патетики: «Любомир Гузар засівав Собор, а мені доводиться жати. Але Христос каже, що  прихід месії знаменуватиме час, що і жнець і сіяч будуть радіти разом. І ми разом з Блаженнійшим Любомиром радіємо тим, що цей собор єднає всіх», – скаже Патріарх.  Багатотисячний натовп прямо в церкві влаштує Гузару шалені овації, їх підхопить на площі ще 15 тисяч вірян, і лунатимуть співи і міцно стиснуться руки понад Дніпром…

Для тих, хто не любить в блогах поетики, трохи фактажу:  80-річний Блаженнійший Любомир вільно володіє англійською, польською, італійською, німецькою мовами. А його наступник, 43-річний Святослав до вищезгаданих – говорить іспанською, грецькою, французькою.  Тож до багатьох представників різних церков світу, які з»їхалися на освячення, очільники Церкви говорили їхніми рідними мовами.

З-понад 20 тисяч людей, більше половини прийшли у вишиванках. Зустрічались і такі, що були в шортах, і в майках, і багато жінок без головних уборів, і не в спідницях, а в джинсах. Важливіше було інше – з яким серцем ти йдеш до Собору, і якщо ти несеш світло і радість, то ніякі в’єтнамки не стануть на заваді твоєї зустрічі з Богом.

І греко-католики це дуже добре знають.


Вверх Вверх
Вверх