Автор:Юлія Мендель

Чорнобильські акценти: по той бік камери

Це сховище – взагалі мільга

«Це сховище – взагалі мільга. Туди скидатимуть радіоактивні будівельні матеріали, оці всі хати закинуті розберуть, треба ж їх кудись. Таке середнє, невисокої радіоактивності. Ну ще добре – оце все закопане, оці траншеї, бачите, що з них дерева іноді стирчать. Це закопувалося тоді, в 86-му. Одразу після аварії. І добре, я вам скажу, що закопувалося. Бо інакше нас із вами тут би не було. Взагалі не відомо, що було б, бо ж навіть не знали, що з тими відходами робити. А потім екологи розказали, що з підземними водами це все у Прип’ять впадає, а вона – у Дніпро. От у чому питання».

Журналістка з видання про Чорнобиль буває у зоні навіть по кілька разів на місяць. Вона тут – єдина, хто знає, якщо не все, то більше за будь-якого чиновника. Єдина, хто й вивчав матеріали «Вектора».

Його будують ще з 80-х. У цілому із державного бюджету на все про все – 250 млн. грн. 150 гектарів – майже порожні. Є підземні захоронення. На зустрічі з журналістами чиновники про них – ні гу-гу. Є план на 50 сховищ. За десять останніх років грошей виділили аж на один – та й то не всі. Нове сховище, на яке везуть пресу хвалитися, – за гроші Британії та ЄС. Цьогоріч на цей об’єкт вони примудрилися виділити лише вдвічі менше, ніж Україна за всі роки. На новий проект цього достатньо. Щоправда, чи дійдуть гроші за призначенням, – питання, яке витає у повітрі. Про «Вектор» роками тільки й розмов. Чиновники й самі ніби сумніваються, уточнюють: «Запрацює в середині 2013-го. Це так ми плануємо».

Посол із Британії, яка в цілому вгатила в Чорнобиль понад 70 млн. фунтів стерлінгів (понад 80 млн. євро) та ще 8 млн. фунтів (майже 10 млн. євро) лише цьогоріч, чекає на Балогу 40 хв. Камери ставлять знімати приліт посадовця вертольотом. Операторів і журналістів з ніг до голови засипає піском від гвинта, преса тікає за машини. Робітники стоять подалі, прикрившись капюшонами. Гвинтокрил зупиняється, журналістам радять: «Обтрусіться, пісок тут дуже небезпечний». А знімати, як виявилося, треба в іншому місці. З гелікоптера виходить голова Державного агентства з управління зоною відчуження – Холоша. Балога не приїхав.

«Він (Балога) просто нічого про це не знає», – коментує все та ж журналістка.

Та й Холоша не кращий. Пояснити, що і як ховатимуть, береться за нього британець – рятує від незручного становища. Каже, маленькі речі – від 1 до 15 см довжиною: відходи з лабораторій, технічних закладів, від рентгендіагностики, очистки води, онколікування. Про траншеї із радіоактивними захороненнями Холоша не знає взагалі. Про ті самі, що у Прип’ять… А от середньої ядерної забрудненості дрібниць по Україні – хоч греблю гати.

«Державне підприємство Радон» такого має на 5 складах по Україні. У провінції люди голодні. Їх попросиш купити ядерного сміття, вони за будь-які гроші – оптом. Тому й добре, що все сюди звезуть», – коментарі в гурті мас-медіа.

Дехто з телевізійних журналістів вбачає у звезенні ядерного сміття в одне сховище потурання терористичним діям: в одному місці вкрасти легше. Навіщо красти, питається… Вахтові працівники Чорнобильської зони отримують лише 900 грн. доплати за перебування тут. Пояснюючи про безпеку, наш чиновник губиться в заангажованих штампах.

Одразу після виступу Холоша до британця: ну що, мовляв, вертоліт готовий. Британець щиро дивується: як? а як же будівництво? Послу треба поглянути, куди діваються мільйони. Спитають з нього ж.

Хтось бурчить: «Та покрадуть, як завжди».

Журналістка з видання про Чорнобиль: «Та до МНС воно майже й не доходить. Гроші спочатку йдуть в одну палату, на «К», забула, як зветься, а потім – у Рахункову. Там і залишаються».

Хтось жартує: «На «К»? Так це ж Корупційна палата…»

«Та це все – мільга. Коли ще буде.Мені цікавіше, як наші машини у 86-му це все рятували: як розприскували розчини у повітря, щоб радіація спадала, як АНи хмари радіаційні розбивали, а ТУшки вище йшли. Ті ж люди все врятували…»


Вверх Вверх
Вверх