PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTMxOSIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tZm9ybWF0PSJmdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1zaXRlX2lkPSJGYWt0eV9GdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1jb250ZW50X2lkPSJmYWt0eS5pY3R2LnVhIiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMDEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD4=
Автор:Іван Кривий

Трагедія у Львові: «бабай» під «кришечкою»

Уся правда про львівську трагедію

 

Батькам, родині дворічного Дмитрика висловлюю свої співчуття. Біль цих людей від втрати їхнього сина, онука, родича є, мабуть, ще більш різьким від усвідомлення обставин трагедії — чорне провалля смерті чатувало поруч із гамором життя: у велелюдному мікрорайоні, посеред трав’яного газону,  поруч із пішохідною доріжкою.

Там, де тисячі людей ходять щодня, а десятки дітей насолоджуються своєю безтурботністю.

Проте, мабуть, резонанс серед мешканців Львова, і, не помилюся, усієї України, ця трагедія набула не лише через її шокуючу реальність. Адже, можливо, чи не кожен відчув, що ця ситуація є системною у нашому житті (не буду перераховувати факти падінь і смертей людей у каналізаційних колекторах, які стаються в державі чи не щомісяця) і безпорадності перед нею.

Можливо, хтось скаже, що не слід бути байдужим, що потрібно сигналізувати про кожен пошкоджений каналізаційний колектор, який потенційно несе каліцтво чи смерть. Не знаю, можливо? Але кому? Чи є відпрацьована схема, донесені мешканцям телефони і адреси, за якими приймуть звернення, і, найголовніше, почують і оперативно відреагують.

Скажіть чи ви часто бачите каналізаційні колектори (біля яких вже “попрацювали” злодії), але вони обгороджені стрічками в очікуванні ремонту чи нової кришки?  У кращому разі там запхані гілки або колектор закритий дошками, і стоїть він так не один день чи, навіть, тиждень. У гіршому, смерть не один день заглядає з-під землі своїм чорним оком. А слова мешканки мікрорайону Львова Левандівка, де сталася трагедія, яка запевнила, що неодноразово зверталася в ЖЕК, аби ті чи інші колектори, де зникали люки, закрили – взагалі шокують. Тамтешні чиновники просто порадили … тримати, контролювати своїх дітей. Ось справжні схеми і рішення для тих небайдужих за своє життя, життя своїх ближніх і, головне, беззахисних, недосвідчених і таких легковажних дітей?

Небайдужість без відповіді породжує байдужість. Але і навіщо ставати такими «ловцями за каналізаційними небезпеками»? А може, цим повинні займатися інші люди?  Чи не повинні? Здається, Радянський Союз розвалився два десятиліття тому, і усілякі там комунальні експерименти і добровільні дружини, скажу так, потонули у морі капіталізму. А ще пригадаю: влада тепер – не партійні “небожителі”, а наймані працівники для обслуговування потреб громади. За що, звісно, громада повинна заплатити.

Ось тут у мене виникає, на мою думку, цілком логічне запитання. Чи трагедія у Львові стала першою такою у самому місті чи Україні? Чи колектор, де загинув дворічний хлопчик, став першим у місті, де злодії зробили свою чорну справу? Ні, звичайно! Адже, навіть, Львівська міська рада повідомляє – у Львові щороку крадуть до півтисячі люків. Тож чи зробили висновки? Адже кожне таке місце чекає на свого “маленького хлопчика”! 

 Яка ж тоді схема моніторингу таких небезпек, що призводять до трагедій? Її просто немає? І це при тому, що щороку у Львові крадуть сотні люків! Одна справа знайти і жорстоко покарати злочинця (навіть, відрубавши йому руки). Інша — розуміти, що проблемний колектор з’являється чи не щодня, а то й по кілька на день, і бути готовим вчасно зарадити біді.

 За справність колекторів відповідає їх власник. А тепер, увага (!), обхідник водоканалу має перевірити його справність та безпечність, в тому числі і наявність люка … раз у 3 місяці. Тобто інші 89 дні за безпечність кожного з 20 000 каналізаційних колекторів Львова можна… тільки молитися?

 У місті досі відсутня система ефективного моніторингу за справністю каналізаційних  колекторів, наявністю на них люків? Хто б міг її здійснювати? Це завдання, яке має вирішувати влада, і гадаю, воно мало бути знайдене з повідомленням про крадіжку першого люка, за яким мала б бути дана відповідь на логічне запитання — як оперативно уберегтися від трагедії.

 Можливо, мають працівники ЖЕКів (найперше, двірники), прибираючи ділянки, контролювати наявність та безпечність люків. Адже у неформальній розмові у Львівському ЖЕКу повідомили, що до 2009 року вони щоп’ятниці надавали інформацію про наявність люків та справність колекторів, але тепер її від них, чомусь, вже не вимагають. Ну, нехай, раз на тиждень, але ж було! То чому не включити у посадові обов’язки двірників, можливо, і щоденно, відповідати не за люки, а за інформацію про їх наявність. Чи це зависока ціна людського життя?  Не можна так, наприклад, тому що водоканал не має грошей на оплату ось такого “інформаційного” обслуговування — піднімайте тариф, включаючи цю послугу у вартість кубометра води. Це буде оплата для нас мешканців за безпеку і… право бути байдужим.

Смерть дитини стала викликом містові, Україні (і владі, і мешканцям). Тож поки не створені конкретні механізми убезпечення від таких трагедій, поки люди (маю на увазі небайдужих) не знають, що комусь у цьому місті, країні теж не байдужа безпека людей і дітей, і вони готові чути і оперативно  реагувати — поти усі слова є лише заговорюванням проблеми і небажанням брати на себе відповідальність та зобов’язання.

А поки це не відбулося — не ставайте на люки, вчіть дітей оминати їх, переступати, кажіть, що «нечемні дяді і тьоті» закрили під ними страшне чудовисько, яке хапає діток, або ж там під люком заховався “бабай”. 


Вверх Вверх
Вверх