PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTMxOSIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tZm9ybWF0PSJmdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1zaXRlX2lkPSJGYWt0eV9GdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1jb250ZW50X2lkPSJmYWt0eS5pY3R2LnVhIiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMDEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD4=

Таксі у Києві: скільки коштує кілометр

Чому ми не можемо дочекатись таксі, коли закривається метро

Про таксистів як мобільних психологів, про музику в салоні, а також про те, скільки коштують кілометри у столиці – розказує Володимир Карабінський. Чоловік працює таксистом в Києві вже десять років. Цю дату святкує на дорозі, із «тривожною» валізкою.

«Я одночасно і таксист, і особистий водій»

Основний дохід приносять постійні клієнти  – люди беруть мій особистий номер телефону, і коли їм треба, просять, наприклад, відвезти чи забрати дитину з дитячого садка, щось підвезти…

В основному я працюю тільки на Оболоні. Через це люди телефонують мені напряму, бо ви ж не подзвоните у службу, і не скажете: «Мені треба, щоб під’їхала машина, забрала з “Дрімтауна” якийсь подарунок і привезла мені додому».

Служба таксі в мене підключена. Зазвичай, коли я виїжджаю в якийсь район, то беру замовлення, щоб звідти повернутися з людьми назад на Оболонь.

Все, що робить служба – це дає замовлення в ефір. Крім того, раз на три місяці вони перевіряють автомобіль, аби у нього колеса не відвалювалися на ходу. І, звичайно, беруть відсотки за замовлення. Якщо я взяв замовлення, службі з нього дістанеться 10-12%.

Якщо просто сидіти на замовленнях від служби, то робота буде в «мінус», тільки на бензин.

«Зі всього заробітку максимум 30% в мене від служби, а 70% – від постійних клієнтів»

Іноді клієнти мене просять відвезти на їхньому авто. Людина, яка добре заробляє, не сяде за кермо, коли вип’є – особливо, якщо в неї машина не з дешевих. У мене є клієнт, якого давно знаю – коли він збирається «відпочити», телефонує заздалегідь і каже, щоб я був «на лінії». Я зазвичай залишаю свою автівку у нього під будинком, а самі їду за ним на таксі.

Коли в місті футбол, чи якісь великі масові заходи, я туди зазвичай не їду, бо в цьому немає сенсу. Навіщо стояти 3 години заради того, щоб потім поїхати в якесь одне місце?

От зараз на Оболоні в ефірі 7 замовлень. Якби пішла би злива, замовлень було б 37. Те саме відбувається, коли в місті якийсь масштабний захід або зачиняється метро – всі замовляють таксі.

Зрозуміло, що люди обурюються через те, що нема машин і вони не можуть додзвонитися. Але якщо в середньому в день телефонує, наприклад, 100 осіб, то коли пішов дощ, – тисяча. Зрозуміло, що у водіїв просто фізично  немає стільки авто.

Вночі поїхати з центру можна, але дивлячись куди. От на Оболонь – можна, бо ти знаєш, що поїдеш з цього району назад в центр. Але якщо вночі замовляєш таксі на Троєщину, то зрозуміло, що туди ніхто не захоче, бо на районі можна пробути до ранку. Брати замовлення вночі на Троєщину можна хіба що за подвійним тарифом.

У середньому, можна вважати, що 10 кілометрів в Києві коштують 50 гривень. Але є й такі служби, в яких 1 кілометр коштує 10 гривень. А ще є «бомж-таксі».

Люди менше не стали їздити через долар. Я три місяці не вмикав службу, коли бензин піднявся до 28 гривень. Хоч була зима, тоді було набагато менше замовлень, ніж зараз. Зараз більше стали замовляти таксі саме через службу.

«Одного разу мені до спини приставили ніж»

Я тоді тільки починав таксувати – двоє чоловіків сіли у машину, один попереду, а другий на заднє сидіння.  От він і приклав ножа,  сказав, щоб я віддав всю виручку, яку мав. Там такий народ був, що їм все одно, навіть якщо б вони бабусю побачили, то забрали в неї останні 50 гривень. А зараз ще й такий час – з такими цінами на бензин вони знають, що у таксистів у будь-якому випадку гривень 500 та й буде в кишені.

Бувало і смішне. Якось один чоловік вийшов зранку п’яний із одного закладу, і каже: «Хочу до дружини, поїхали». А дружина у Харкові. Через півроку зустрів цього чоловіка. Згадуючи той випадок, він сказав, що прокинувся у тещиній квартирі у Харкові, і не пам’ятав, як там опинився.  

От нещодавно був випадок – підійшов чоловік, назвав більш ніж солідну суму і сказав: «У Чернігів». Тільки-но ми почали їхати, він зрозумів, що їхати не в Чернігів, а в область. Я в нього вже перед тим, як висадити запитав, що сталося. А він каже, що поки він три дні був на полюванні, дружина зібрала речі і поїхала до своєї мами. От він їхав до неї миритися.

Я ледь не побив одного чоловіка, який приїхав з Донецька. Коли ми їхали, по радіо сказали, що «Путін поганий». Почувши це, він почав мені розповідати, що Путін насправді хороший. На моє запитання, чого ж із Донецька він приїхав до Києва, а не «туди», він відповів, що тут краще заробляти гроші.

Люди багато говорять. Буває, сідають і прямо кажуть – «я не можу все це сказати знайомим. От вас я бачу вперше, вам розказав, і мені стало легше». А я сиджу і просто киваю.

Я рідко коли сам починаю розмову. Бо про що розмовляти – якби були якісь теми спільні… В основному, всі зранку їдуть на роботу «на умнякє», і так само ввечері додому. А «розмовляєш», в основному з магнітофоном і радіо.

Раніше в мене були аудіо-книги, я всі їх переслухав. А зараз слухаю розмовні радіо, в основному «Промінь», радіо «Ера»…

«Клієнт буде на 150% правий, якщо попросить водія зробити тихіше або вимкнути музику»

Хоча бувають випадки, коли просять перемкнути на одну хвилю, потім за дві хвилини – на іншу, і ще раз…Тоді кажу, що за кожне наступне перемикання буду брати додатково 10 гривень. Питання тоді знімається і можуть спокійно слухати навіть шансон, хоча я сам його і не слухаю.

У мене такий же графік, як і в дружини. О 10-й ранку відвіз її на роботу, і о 10-й забираю. Якщо в неї вихідний – і в мене вихідний. А буває таке, що і дві доби підряд працюю. Додому заїжджаю тільки прийняти душ, дві години полежати і їхати далі. У мене в багажнику є «тривожна валізка» – зі змінним одягом.

Часто різних відомих людей катаю. Останній, кого підвозив – Валерій Жидков з «Кварталу». Він стояв на дорозі і ловив машину. А ще журналістів різних. Але навіть якщо впізнаю людину, не чіпляюся із запитаннями, бо їм це теж часом не подобається.  

Часом, у Києві набагато легше їздити, ніж в інших містах. Наприклад, у столиці, коли виїжджаєш на головну дорогу, тебе скоріш за все пропустять. А в інших містах летітимуть і не заважать на тебе.

Останнім часом помітив, що різні «круті» автівки трохи «попустилися» на дорозі і не так нахабно їздять. Мені здається це тому, що вони не знають, хто може сидіти в машинах і чи нема там зараз, наприклад, зброї.

Зараз немає особливих заторів. Принаймні, мені так здається, бо я не працюю в центрі. Наприклад, сьогодні зранку я о 8.15 виїхав з Троєщини – до Петрівки доїхав вже о 8.35. Є різні способи оминати затори – знати заздалегідь, коли і де зазвичай «тягучки», їхати не основними дорогами, а через «двори». Затори зазвичай виникають через придурків, які погано паркуються. 

Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх