Автор:Єгор Краснов

Новий Верховний Суд має реформувати всю суддівську систему

Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) завершує відбір кандидатів до Верховного Суду, у якому в адміністративному, господарському, цивільному і кримінальному касаційних судах засідатимуть по 50 суддів.

Для 239 кандидатів процедури конкурсного добору вже завершені. Відтак 155 суддів, 33 адвокати, 32 науковці та 19 кандидатів, які мають сукупний стаж, очікують формування загального рейтингу.

Натомість 106 кандидатів іще мають підтвердити здатність здійснювати правосуддя на пленарних засіданнях ВККС. Як вимагає частина 1 статті 88 Закону «Про судоустрій і статус суддів», для цього щонайменше 11 членів комісії мають подолати негативний висновок Громадської ради доброчесності.

Проведення пленарних засідань ВККС укотре відтермінувало початок роботи Верховного Суду. Закон встановлює, що призначення за результатами конкурсу щонайменше 65 суддів є підставою вважати цей орган правосуддя дієздатним. Проте граничний термін формування Верховного Суду – кінець березня 2017 року – змістився уже на 2,5 місяця. Спершу  – через не спроможність ГПУ, НАБУ, НАЗК, Нацполіції та інших відомств вчасно перевірити дані понад півтори тисячі кандидатів. Формально суддею Верховного Суду може бути громадянин України віком 30-65 років із вищою юридичною освітою та стажем професійної діяльності суддею, науковцем у сфері права (за наявності наукового ступеня) чи адвокатом не менше 10 років та володінням державною мовою. А от питання відповідності встановленим критеріям професійної компетентності, доброчесності та професійної етики стало перешкодою для десятків кандидатів. Потім члени ВККС чимало часу присвятили перевірці рукописів проектів рішень касаційної інстанції щодо конкретної справи, які кандидати готували під час практичного етапу відбору. Нарешті зараз, аби ухвалити консенсусне рішення щодо висновку Громадської ради доброчесності, журі конкурсу годинами дебатує у нарадчій кімнаті. Й остаточного рейтингу кандидатів слід очікувати, вочевидь, ближче до середини літа.

Співбесіда із членами ВККС стала визначальним етапом відбору. Саме на ній кандидат міг отримати найбільшу кількість балів або ж припинити боротьбу за посаду. На мій погляд, проведення співбесід публічно дещо знижує авторитет судді в очах суспільства. Коли представник Громадської ради доброчесності оприлюднює висновок щодо наявності чи відсутності застережень щодо зайняття кандидатом посади судді, претендентові доводиться відповідати на запитання стосовно приватного життя. І це створює небезпечні передумови для подальшого тиску на суддю, адже він у прямому ефірі повідомляє інформацію, яка подекуди належить до конфіденційної. Про це, до речі, у висновку щодо регламенту Громадської ради доброчесності казала міжнародний експерт Ради Європи, доктор міжнародного права та міжнародних відносин Діана Ковачева. За її словами, процес і результати регулярного оцінювання суддів, у принципі, мають залишатися конфіденційними та не підлягають розголошенню. Адже публічне розголошення негативних результатів оцінки судді здатне зруйнувати не лише репутацію судді, але й авторитет судової влади в цілому й навіть спровокувати непокору судовим рішенням. Якщо ми зацікавлені в тому, щоби створити незалежний суд і забезпечити незалежне правосуддя, то чи почуватиметься суддя захищеним після такої співбесіди?

Можливо, відбір суддів до Верховного Суду міг би бути значно консервативніший. Адже лише декілька країн можуть похвалитися такою відкритістю процесу відбору. Ба більше – суддею Верховного Суду, за правилами нинішнього відбору, може стати правник, який і дня не працював на такій посаді. Але іншої відповіді на запит суспільства – швидко оновити судову гілку влади – у нас нема. Ця реформа стала невідкладною іще кілька років тому, а з її початком ми спізнилися на десятиліття.

Нам треба негайно змінювати традицію формального застосування закону на принцип верховенства права. Я належу до покоління, яке сформувалось в Україні і готове брати на себе відповідальність. Маю майже 15-річний досвід наукової роботи, яка дозволяє більш глибоко теоретично осмислити норми права, розуміти його не тільки через призму верховенства закону, а і через верховенство права. Натомість близько 10 років адвокатської практики дають підстави говорити про прогалини як у законодавстві, так і в діяльності судів. Переконаний, що змінити й удосконалити суддівську систему можна і треба саме на рівні Верховного Суду. Адже саме він, окрім вирішення справ, надає доктринальне тлумачення норм права, спираючись на міжнародні стандарти та ціннісні орієнтири, зазначені в позиціях Європейського суду з прав людини. Суд нижчої інстанції може відступити від правової позиції, викладеної Верховним Судом, але якщо вкаже на відповідні мотиви такого рішення. У сучасних умовах недосконалості та інфляції законодавства саме правові позиції Верховного Суду інколи є єдиним джерелом для винесення правосудного рішення.

 


Вгору Вгору
Вверх
ВІТАННЯ!
Будь ласка, допоможіть нам покращити Факти -
поставте 2 чесних галочки:

1.

2. Мені

Будь-ласка, заповніть всі поля