PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTMxOSIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tZm9ybWF0PSJmdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1zaXRlX2lkPSJGYWt0eV9GdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1jb250ZW50X2lkPSJmYWt0eS5pY3R2LnVhIiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMDEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD4=
Автор:Олег Саакян

Вибори в Росії: чому пішла Собчак, роль Навального і “списана” Поклонська

Як українець, ставлюся до виборів в Росії як до фарсу. Починаючи з парламентських виборів на території Криму, продовжуючи президентськими. Для України та усього цивілізованого світу вони є нелегітимними та нелегальними, оскільки будуть проведені на окупованих територіях.

Інша сторона фарсу – технологічна. На цьому тлі розігрувалось дві карти: Ксенія Собчак та Наталія Поклонська.

 

Чому розігрується Собчак?

Ксенія Собчак має свої амбіції, цілі та інтереси, щоб брати участь у цій гонці. Відбувається збіг інтересів, персональних амбіцій в шоу-бізнесі та телебаченні, які можуть бути реалізовані за допомогою політики.

Для Кремля вона є найвигіднішим партнером, що грає в ліберальному крилі. Собчак робить гучні заяви узгодженні Кремлем, тим самим абсорбує ліберальний електорат. Зокрема, ми вже бачимо її заяву, яка багато в чому грає «на руку» самому Путіну. Це знову повертає тему Криму в російський політичний дискурс.

Пам’ятаємо, що вибори призначені на доволі символічну дату, 11 березня. Це день окупації Криму, в Росії – День Воз’єднання. “Качка” цієї теми грає на посилення позицій Путіна в своєму електоральному середовищі.

 

Чому розігрується Поклонська?

Для урівноваження потрібен кандидат, який буде працювати в правому крилі. З нею історія доволі швидко розвалилась. Стикнулись дві естетики – радянська та імперська. До цього приплели ще й церкву. Це гримучий згусток, що спричинив закриття проекту.

В такому спектрі Володимир Путін стає найкращим центристом та найбільш адекватним політиком, що не розвалить країну. Проте передвиборна програма в Росії затягується, оскільки вона не може запропонувати нових ідей чи нової картини світу політичного майбутнього.

Відповідно, починається гра суто на політтехнологічному рівні. Головна ціль – виставити Путіна кращим кандидатом, ніж всі інші. Тому випускають інші проекти: Олена Беркова та Катерина Гордон. Тобто, починається перетворення політичного змагання на фарс. В такій системі Путін буде виглядати найбільш стабільною та адекватною особою.

 

Роль Олексія Навального?

В міжвиборчому сезоні пан Навальний – безпосередній учасник цього фарсу. І є достатньо вигідним Кремлю, для того, щоб спускати, контролювати та активувати рівень напруги.

З іншого боку – для розборок політичних груп Кремля. І дуже часто Олексій Навальний грає на цих розколах, маючи власні політичні та економічні інтереси. Особливо під час виборів, коли є такий кандидат як Ксенія Собчак, що набагато цікавіший з точки зору виборів. Та є менш цікавий з точки зору електоральних проміжків. Пана Навального просто відтіснили. І, скоріше за все, його не допустять до виборів, або ж допустять в останній момент, коли Собчак зміцнить свої позиції. Це робиться для того, щоб Навальний сам вирішив чи варто йому балотуватись, чи краще буде сказати: “Мене не пустили!”. Тим самим посилити імідж ворога Кремля, якого, нібито, бояться. Для нього, на мою думку, найвигіднішим буде втримати образ “ганимого Кремлем”, ніж брати участь у виборах.

Всі розуміють, що вибори в Росії – це умовна річ. Якщо людину пустили на федеральне телебачення, то це говорить про її співпрацю з певною політичною групою. Інший варіант розвитку подій – бути в полі інтересів і грати на руку групі, яка це пролобіювала. Проведення акцій, які забороняють Навальному – спонтанність, певного роду умовність. Телебачення – головний маркер того, що людина в обоймі. Людина може думати, що вона грає з Кремлем, але в Кремлі думають навпаки.


Вгору Вгору
Вверх