PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTMxOSIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tZm9ybWF0PSJmdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1zaXRlX2lkPSJGYWt0eV9GdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1jb250ZW50X2lkPSJmYWt0eS5pY3R2LnVhIiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMDEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD4=

В Одесі відкрили перший в СНД музей звуку

Досі таке різноманіття експонатів можна було побачити хіба що у Відні та Лондоні

Досі таке різноманіття експонатів можна було побачити хіба що у Відні та Лондоні.

А тепер в Одесі відкрили перший на теренах СНД Музей звуку. Майже 8 тисяч грамофонів, патефонів, радіол, диктофонів та інших старовинних радіоприладів зібрали 5-ро співзасновників – звукорежисерів, інженерів і музикантів, для яких професія і хобі – нерозривні.

«Захоплююся з 69-го року, перший мій експонат – це грамофон одеської фірми «Граммофонъ», так збираю, блошиний ринок, у бабусь, дідусів», – розповідає колекціонер Сергій Свіріденко.

Музей звуку пишається експонатами, серед яких справжні шедеври техніки – як цей швейцарський кишеньковий грамофон, що випускали у 20-х роках минулого століття.

Найстаршим експонатам колекції – 130 років. Ось ця платівка, випущена у Парижі спеціально для російських слухачів, досі має непогане звучання.

Музей відкрили в Одесі неспроста, кажуть його засновники. Адже на початку минулого століття тут випускали грамофонні платівки аж 6 студій – рекордний показник у Російській імперії.

«У сучасній техніці не все мені так подобається, багато стає бездушним, тут ще та апаратура, яка має душу», – розповідає джазмен Юрій Кузнєцов.

Нині й касетні магнітофони – майже раритет. Що вже казати про дротовий військовий диктофон, який без перерви писав звук до 6 годин. Або цей перший радянський магнітофон, розроблений ще до війни, як приставка до патефона, розповідають музейники.

«Платівка приводила його в рух, це його підсилювач, включається його підсилювач, і динамік грає як звичайний магнітофон», – розповідає засновник Музею звуку Василь Пінчук.

Є в музеї і так звані «платівки на кістках» – у 60-ті роки гості Одеси записували на них своє привітання рідним і надсилали звуковий лист додому.

«Ось ця платівка – це одна з перших. Вона зроблена на відпрацьованій очищеній рентгенівській плівці, спеціальним різаком завдано звук і потім наклеєна вже фотографія», – розповідає адміністратор Музею звуку Володимир Гребеняк.

Єдине, чого бракує новому одеському музею – це просторої виставкової зали. Більша частина колекцій лишається в гаражах ентузіастів. І поки вони планують якомога частіше оновлювати експозицію. // Роман Стебельце, «ФАКТИ», ICTV

 

Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх