PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTMxOSIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tZm9ybWF0PSJmdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1zaXRlX2lkPSJGYWt0eV9GdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1jb250ZW50X2lkPSJmYWt0eS5pY3R2LnVhIiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMDEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD4=

На Кіровоградщині запрацювала машина часу

«Тут моя душа, це моя картина, я ось її малюю своїми руками. Незадоволений тим, що поки її не закінчив, потрібно рік – два, а то й років 20», – розповідає господар садиби Анатолій Тітов.

«Тут моя душа, це моя картина, я ось її малюю своїми руками. Незадоволений тим, що поки її не закінчив, потрібно рік – два, а то й років 20», – розповідає господар садиби Анатолій Тітов.

Анатолій Тітов був пілотом цивільної авіації. Нині пише пісні для кіно та серіалів, а нещодавно створив традиційну сільську садибу.

«Коли був на відпочинку в Криму, я бачив, як люди приймають, як у них відпочивають. Мені прийшла в голову така ж ідея, чому не відпочити по-кіровоградськи?!», – каже господар садиби Анатолій Тітов.

У глухому селі Анатолій купив кілька покинутих будинків. Разом з родиною відновив їх, і тепер приймає гостей.

«Дотримуємося інтер’єру, без пластика, без граніта, тому що поряд з нами досить багато таких закладів, де граніт і пластик, а у нас ось такі природні матеріали, нічого не набудовуємо, практично тільки реставруємо», – розповідає Анатолій.

Свою садибу господарі називають машиною часу. Саме такими були українські села 100 років тому. Є біла хата, сільська, батьківська та мисливська. Доба оренди такого будиночка коштує від 150 гривень.

«Це живий музей, в якому людина може не просто подивитися на речі, якими користувалися наші пращури, вона може ними користуватися, немає в нас таких табличок, що руками не чіпати – вона проживає в цьому будинку і користується речами, які в ньому знаходяться, і знаходиться в атмосфері, як наші діди», – розповідає адміністратор садиби Наталя Тітова.

У цій старій мазанці навіть у 40-градусну спеку без кондиціонера прохолодно. Усе можна і треба потримати в руках. Серед сучасних атрибутів – телевізор та електричний чайник. Пічка робоча, взимку на ній із задоволенням сплять. Навколо хати свій садок і город. Тим, що виросло, частують гостей. Є час і натхнення, можна й самому взяти сапку і піти попрацювати.

«Буває таке, що приїжджають батьки з дітками маленькими, йдуть отак по городу і розказують дитині: ось, бачиш, кабачок, він росте на городі, не десь там в супермаркеті, вони ж звикли, що все на поличках лежить. А тут – кабачок, огірочок, можна підійти зірвати його», – каже Наталя Тітова.

Садибі трохи більше року, а тут уже відпочивали італійці, німці, греки, чимало росіян, їх привозять, аби показати, яка вона – Україна. Співвітчизники сюди з’їжджаються за ностальгією. Ірина Русул приїхала з родиною, аби відсвяткувати ювілей.

«Можна було б, як то кажуть, в кафе, в ресторан піти, але така тяга до землі: я народилася і прожила 5 років в селі, в бабусі, нажаль, їх немає. Немає нам куди поїхати, як то кажуть, ностальгія по землі», – розповідає гостя садиби Ірина Русул.

Є в садибі власне господарство – коза, корова, кури. Можна купити сир, бринзу, сметану та яйця. Прогулянка верхи, рибалка, катання на човнах і катамаранах, альтанки на березі, тут усе готово для традиційного українського застілля. Господар маєтку пишається тим, що створив: його приклад уже надихає сусідів.

«Йде ланцюгова реакція: я зробив цей двір красивий, у мене сусіди вже не можуть допустити, щоб у них було некрасиво, вони теж вже роблять такі огорожі, вони теж вже стають чемними, прибирають це сміття біля будинків», – каже Анатолій Тітов.

ICTV

 

Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх