Богдан Ступка. Він пішов, розправивши крила

Повірити в те, що його більше нема – просто неможливо.

Повірити в те, що його більше нема – просто неможливо.

Своєму рідному театру імені Франка Богдан Ступка віддав 34 роки життя, і бував тут щодня. Востаннє він піднявся на сцену 19 березня.

На виставі «Тев’є-Тевель» виросло не одне покоління. 23 роки Ступка незмінно виходив на сцену при повних аншлагах. Із посмішкою згадував мамині слова: «Люби євреїв, синку, бо вони Божі люди».

Він не просто любив людей. Віддав своє життя, аби люди побачивши себе зі сторони, у театрі чи на екрані, замислились над суттю свого існування.

Його перші кроки пройшли на Львівщині. Його глиняна хата тепер куплена сусідами – з однією кімнатою, і малесенькою кухнею. Тут збереглися шкільні щоденники Богдана – усе на «відмінно». А ще дорога серцю картина із рідним пейзажем. Сюди Богдан Сильвестрович приїжджав щороку – тоді мама пекла сирники і пригощала все село.

Окрім 120 театральних ролей, у його архіві – майже 100 фільмів. Та у короля сцени ніколи не було зіркової хвороби, в будь-якій ситуації не втрачав почуття гумору.

Ступка мав надзвичайну обдарованість – міг зіграти будь-яку історичну постать. Навіть тему. Перша роль у кіно – Ореста Дзвонара у стрічці «Білий птах з чорною ознакою» –– принесла шалену популярність.

Сам жартував, що йому подобаються всі фільми, в яких грав. Але нерідко участь Ступки витягувала відверто слабкі сценарії. Одному йому відомо, якою мукою давалися ролі, від яких країна ціпеніла біля екранів.

Богдан Сильвестрович випустив один-єдиний акторський курс у Київському театральному. Більше не встиг. Усе боявся чогось не встигнути.

Вже з тяжкою формою хвороби на лікарняному ліжку читав сценарії – планував зніматися в кіно. Однак не судилося. Богдан Ступка пішов на 71-му році життя. Пішов, розправивши крила.

//ICTV

Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх