На Прикарпатті церква XVI століття стала жертвою державних вандалів

Хотіли як краще – вийшло як завжди.

4 роки тому в прикарпатському селі Кліщівна почали реставрувати церкву Святого Миколая. Перший транш грошей, які виділила держава, освоїли за день – пам’ятку, внесену до національного реєстру, розібрали. Так вимагали правила реставрації, запевняли чиновники «Факти» у 2008 році.

Є такий метод реставрації, так зване протезування. Тобто церкву розбирають повністю, елементи, які втратили свою несучість, будуть виготовлені точно такими ж.

Відреставрувати церкву обіцяли за 2 роки. Та вже пішов п’ятий, а храму донині немає. За цей час встигли лише залити фундамент і звести коробку першого ярусу. Нині ж дерев’яні бруси без даху і без жодного захисного укриття нищаться від вітру, снігу та дощів.

Сільський голова оббив усі чиновницькі пороги, аби врятувати пам’ятку. Був навіть у Києві, але все безрезультатно.

«Для завершення ремонту потрібно 500 тисяч. Всього-на-всього. Невелика сума для держави. Але, нажаль, поки що її не дають», – каже сільський голова села Кліщівна Михайло Ворона. 

Храм і справді необхідно було розібрати, аби врятувати, пояснюють в охороні культурної спадщини. Церква стояла просто на ґрунті, без фундаменту і була приречена на руйнування. Гроші на реставрацію мали надійти. Втім, завадила адміністративна реформа.

«У зв’язку з проведенням адміністративної реформи, структура, яка займалася в Мінрегіонбуді власне питаннями реставрації, була ліквідована. І повноваження щодо реставрації і ремонту було передано міністерству культури. У міністерстві культури на сьогоднішній день нема відповідних таких програм, які би могли забезпечити реставрацію даної церкви», – пояснює начальник відділу охорони культурної спадщини Івано-Франківської облдержадміністрації Андрій Давидюк. 

Церква святого Миколая у Кліщівні внесена до Національного реєстру пам’яток і має давню історію. За переказами, вона збудована в 1572 році. В історичних перипетіях кліщівнянська святиня згоріла. Згодом її відбудували і берегли як зіницю ока – відкривали лише на великі свята. Вона пережила війну і радянський войовничий атеїзм. У 70-х роках люди її самотужки ночами перекрили, хоч сільському голові це коштувало посади. Нинішні дії чиновників селяни називають вандалізмом.

«Ми хочемо, щоб церква була закінчена. Але ніяких коштів ніхто не дає і не реагує ні на прохання сільської ради, ні на прохання людей», – каже жителька села Кліщівна Марія Лиса. 

Забута церква – не єдина в Україні. Таких майже півтисячі.

180 із них потребують негайного ремонту та реставрації. Часто сакральні пам’ятки в Карпатах зводили зодчі-самоуки. Ці люди створювали унікальні речі. Їхня праця нині вражає увесь світ. Аналогів у Європі немає.

//Оксана Кваснишин, «ФАКТИ», ICTV

 

Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх