В останню путь під оплески. Україна поховала свого генія

Богдан Ступка був на сцені востаннє – великий і водночас найрідніший для кожного

Уся країна сьогодні тут, біля театру Франка. Богдан Ступка на його сцені востаннє – великий і водночас найрідніший для кожного.

Черга охочих провести улюбленого актора заповнює сквер перед театром і прилеглі вулиці. Під’їжджає увесь український істеблішмент – політики, бізнесмени, уряд у повному складі і майже усі президенти. Україна понесла непоправну втрату, висловлює співчуття родині Богдана Ступки Віктор Янукович. Богдан Сильвестрович – діяч, який завжди об’єднував, актор, який виймав душу, і той, хто завжди про дбав про усіх митців як батько.

Сліз не соромляться. Люди кажуть, шкода, що така людина помирала тяжко. І радіють, що навіть у лікарняній палаті він не втрачав свого оптимізму.

«Я його бачила в грудні, коли він хворів, але він не втрачав духу і не втрачав бадьорості, вірив у життя, в те, що може ще дуже багато зробити», – розповідає голова Президії Верховної Ради 1984-1990 рр. Валентина Шевченко.

«Ой поїхав мій миленький іншої шукати, ой у кріселко і сяду край віконця, і ще очі не дрімали, а вже сходить сонце», – оце один куплет ми з ним ще проспівали 24 червня», – розповідає директор Інституту літератури України Микола Жулинський.

Трьох годин, відведених на прощання із Богданом Ступкою, замало. Але натовп не розходиться.

«Він знав, що його люблять. І якби він побачив оцю картину, це була б для нього якась втіха і, мабуть, є», – каже письменник Іван Дзюба.

В очікуванні люди згадують його ролі у сотнях фільмів, сиплять цитатами – з його вуст вони завжди проникали до кожного серця.

Поки міг, Богдан Ступка знімався у кіно: кілька нових фільмів з ним Україна ще побачить. Але то вже буде інша країна.

«Це один з тих, ну може, останніх людей того покоління, яке спричинило найпотужніший вибух за останні десятиліття в українському кіно і в українській культурі, і оце вакуум зараз», – каже кінорежисер Михайло Іллєнко.

«Далі, що потребує він – славу він вже має від Героя до звання найважливішого артиста, яке він ніс дуже гарно, але дуже важливо ці власні речі про пам’ять, про молитву і про його душу, бо світлі якісь такі речі мають бути», – каже народний артист України Богдан Бенюк.

І вони є: оплески, коли труну із геніальним актором винесли з театру, не змовкали довго. Люди плескали в долоні й шли за катафалком до самого Хрещатика. Щоб ще хвилини побути поруч перед мандрівкою у вічність.

ICTV

Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх