PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTMxOSIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tZm9ybWF0PSJmdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1zaXRlX2lkPSJGYWt0eV9GdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1jb250ZW50X2lkPSJmYWt0eS5pY3R2LnVhIiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMDEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD4=

Стрижка під нуль і холодний душ: як працює витверезник

Факти ICTV згадують про легендарні витверезники, які в Україні закрили 12 серпня 1999 року.

Сьогодні минуло рівно 18 років з моменту закриття на території нашої країни витверезників, у яких опинялося чимало п’яних громадян.

Отже, Факти ICTV розбиралися, коли ж з’явилися витверезники, як вони виглядали і чому їх закрили, адже українці пити менше за останній час точно не стали.

Читайте: Топ-10 країн за вживанням спиртного: трудоголіки стають алкоголіками

Коли з’явилися

Історія виникнення витверезників йде з 18 століття. Тоді в царській Росії за царя Олексія Федора Ртищевих служив міністр двору, який розсилав по Москві своїх людей, щоб збирали вони п’яних і звозили в спеціальний притулок. Після витвереження пияків відпускали, забезпечивши необхідним. Про це писав у своїх працях відомий російський історик В. Ключевський.

Перший витверезник у Російській імперії називався Притулок для сп’янілих. Він відкрився 7 листопада 1902 року в Тулі. Організував притулок лікар Федір Сергійович Архангельський. Ініціативу Архангельського підтримала Тульська Дума, а функціонував він за рахунок міської казни. Основною метою притулку був порятунок замерзаючих під парканом тульських зброярів.

Із приходом радянської влади – народ пити менше не став, якщо не сказати більше. У підсумку, в 1931 році в СРСР був організований перший витверезник – в системі Наркомату охорони здоров’я. Але вже в 1939 році витверезники, зважаючи на буйність їх клієнтів, були передані під протекцію міліції, де фактично перебували до недавнього часу.

Потрібно сказати, що медичні витверезники – це своєрідний гібрид лікарняної палати і тюремної камери – чисто наш винахід. Нічого подібного не було ні в Європі, ні в США. Протягом майже семи десятків років вони протвережували спочатку радянських, потім і українських громадян.

Що ж таке витверезник і кого туди забирали

Головним завданням витверезників називали розміщенням затриманих осіб, які своїм виглядом і поведінкою ображали “суспільну мораль”. У машини з написом Спецмедслужба садили всіх, хто розпивав, йшов по вулиці хитаючись, або вже не міг йти.

Зазвичай, прибулих садили на спеціальні лави, іноді – прив’язували, якщо вони не могли сидіти. Потім забирали гроші й документи, фотографували, записували особисті дані, фіксували ступінь сп’яніння. Далі – роздягання. За дбайливістю ніхто не стежив – всі предмети гардероба стягували ривком, гудзики летіли в різні боки. Подекуди бідолах ще і стригли під нуль.

Фішкою був крижаний душ і вкладання на ліжко в одній із кімнат. Якщо щастило, то на лежанці були ковдри й подушки. Особливо буйних прив’язували до ліжок. Жінок розміщували в спеціальній кімнаті.

Ранок у витверезнику починався з обов’язкового підйому. У чергового міліціонера з’ясовували особу тих, хто напередодні не міг нічого повідомити про себе. Фельдшер проводив повторний огляд.

Усім тим, хто попався, виписували штрафну квитанцію за перебування. У багатьох постійних клієнтів часом накопичувалися суми в кілька сотень рублів. За Брежнєва курорт обходився в 10-25 рублів, гігантські гроші при середній зарплаті в 120-160.

Якщо людина потрапляла у витверезник кілька разів за рік, то його направляли в наркологічний диспансер або відділення лікарні для обстеження. Також йому погрожував ЛТП – лікувально-трудовий профілакторій.

Наприкінці функціонування медвитверезників у Києві за його відвідування брали плату близько 130 гривень: за те, що ви виспалися на ліжку з клейонкою замість простирадла, за послуги лікаря (не важливо, знадобилися чи ні) і за склянку гарячого чаю з печивом вранці. Холодний душ вже не застосовували. Ще близько 100 гривень можна було заплатити, щоб вас не внесли в базу даних: потім в неї могли заглянути з міліції або потенційні роботодавці.

Чому зачинили

У кінці 20-го століття, а саме 12 серпня 1999 року, влада України прийняли рішення про закриття витверезників, адже вони стали не рентабельними. Допомогли у цьому численні зловживання, пов’язані з протверезінням співгромадян. Крім того, на утримання таких пунктів були потрібні чималі гроші, що для нашої країни було небаченою розкішшю.

 

Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх