PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTMxOSIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tZm9ybWF0PSJmdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1zaXRlX2lkPSJGYWt0eV9GdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1jb250ZW50X2lkPSJmYWt0eS5pY3R2LnVhIiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMDEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD4=

Свідок нападу у Парижі: Підлога залита кров’ю і крики дорослих чоловіків

Пронизливий лист очевидця жаху в Парижі.

Майже два мільйони людей вподобали і півмільона прокомментували відвертий лист 22-річної Ізабель Бовері, яка вижила після атаки терористів на музичний хол у Парижі.

 У листі в Facebook, вона розповіла про те, що пережила і закликала продовжувати вірити в людей і ставати краще заради загиблих.  

– Ви ніколи не думаєте, що таке може статися з Вами. Це був просто концерт у вечір п’ятниці. Атмосфера була щасливою, всі танцювали та посміхались, а коли якісь люди зайшли через головний вхід і почали стріляти, ми наївно думали, що це – частина шоу.

Це був не просто теракт, це була бійня. Десятки людей були розстріляні просто біля мене. Підлога залита кров’ю. Крики дорослих чоловіків, які тримали тіла своїх супутниць, заповнили невелику залу. Майбутнє знищено, сім’ї зруйновані. За одну мить.

Налякана та самотня, я протягом години прикидалася мертвою, лежачи там серед людей, які бачили своїх близьких, що не рухались. Затамувавши подих, намагаючись не рухатись та не плакати – не давати цим людям побачити страх, як вони того чекали.

Мені неймовірно пощастило вижити. Але більшість цього не змогли.

Світ жорстокий. Те, що сталося, підкреслює порочність людства, і образи людей, що напали на нас, як стерв’ятники, будуть переслідувати мене до кінця мого життя. Те, як вони розстрілювали людей на майданчику, у центрі якого знаходилась я. Це було нереально. Я щомиті чекала, що хтось скаже, що це жах.

Читайте: Французи відповіли ІД масованим ударом у Сирії

Залишившись серед живих у цьому жаху, я можу пролити світло на героїв. Розповісти про чоловіка, що заспокоював мене і закрив собою, поки я плакала. Про пару, чиї останні слова про любов змушують мене вірити у хороше в людях. Про поліцейських, які врятували сотні людей, про тих незнайомців, які мене заспокоювали ті 45 хвилин, які я вірила, що мій коханий загинув. Про чоловіка, якого я впізнала як свого хлопця, і який сказав, що все буде добре, коли я зрозуміла, що помилилась. Про жінку, яка відкрила двері для тих, хто залишився серед живих, і про свого друга, який запропонував мені прихисток і купив новий одяг замість забрудненого кров’ю. Про всіх, хто написав слова підтримки – ви змушуєте мене вірити, що у цього світу є майбутнє. Це не повинно повторитися.

І головне – про тих 80 людей, які були вбиті у тому місці, яким не так пощастило, як мені, і які не змогли прокинутися сьогодні. Про весь той біль, який відчувають їх друзі та рідні. Мені дуже шкода. Немає нічого, що полегшить цей біль.

Я була там під час їх останніх подихів, я думала, що от-от приєднаюся до них. І можу присягнутися, що їх останні думки були не про тварин, які влаштували це. Вони думали про людей, яких любили.

Лежачи у крові незнайомців, чекаючи на кулю, що обірве моє 22-річне життя, я уявляла кожну людину, яку колись любила та шепотіла “Я люблю тебе”. Знову і знову. Думала про найяскравіші моменти мого життя. Хотіла, щоб мої люди, яких я люблю, знали про це, і, незалежно від того, що станеться зі мною, вірили у хороше і не давали злу перемогти.

Минулої ночі життя багатьох змінилось назавжди. Ми повинні стати краще. Прожити життя, про які мріяли невинні жертви цієї трагедії. Спочивайте з миром, янголи. Ви ніколи не будете забуті, – написала Ізабель.

 

//

you never think it will happen to you. It was just a friday night at a rock show. the atmosphere was so happy and…

Posted by Isobel Bowdery on 14 ноября 2015 г.

Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх