Як Україні досягти економічного дива – досвід Африки

Африканські уроки для України. В яких державах Африки і чому живуть краще за Україну? Частина 4.

Факти ICTV продовжують серію публікацій, присвячених розвіюванню стереотипів про Африку і африканців.

Спецпроект з 5 частин розповідає про 10 успішних країн африканського континенту.

Ми також з’ясовуємо, який досвід африканських країн Україні не завадило б запозичити.

Сьогодні у четвертій частині пропонуємо читачам познайомитись з досвідом 3 країн Південної Африки.

При підготовці матеріалу Факти ICTV поспілкувалися з Олександром Мішиним, кандидатом політичних наук, співзасновником Центру дослідження Африки.

Читайте: Як живе Африка: розвінчуємо 5 міфів

Читайте: Посадимо дітей за одну парту. Як Африка вчить Україну примирення після війни

Читайте: Як Африка вчить Україну тверезо дивитися на свою історію

Намібія

Намібія-Україна: паралелі

Республіка Намібія розташована в південній частині Африки і є доволі спорідненою до України за низкою показників.

  • Наші держави є майже однолітками: Намібія здобула свою незалежність в березні 1990 року після 23 років запеклої боротьби проти окупації з боку Південно-Африканської Республіки. У знак пам’яті про жертви, віддані за незалежність, гімн держави отримав назву: “Намібія, країна хоробрих”
  • Намібія, як і Україна, мала трагічні сторінки у своїй історії, пов’язані з геноцидами. У 1904-1907 роках колоніальні війська кайзерівської Німеччини винищили 80% представників етносу гетеро та 50% вихідців з етносу нама. ООН у 1985 році офіційно визнала ці події актом геноциду, подібного до нацистського винищення євреїв.
  • Інша цікава паралель між двома державами є те, що на території Намібії після проголошення незалежності залишився анклав, де була розташована військова база ПАР. Мова йде про Уолфіш-Бей та групу Пінгвінових островів, на яких розташовувались військові об’єкти іноземної армії та флоту. Це певним чином нагадує історію з Чорноморським флотом у Криму. Проте намібійці за 4 роки після отримання незалежності змогли за допомогою міжнародної спільноти домогтися повернення цих земель під свій суверенітет.

Читайте: Війна Ефіопії та Еритреї: перша російсько-українська

Мальовничі пейзажі Намібії вражають

Рецепт подолання трагічного минулого

Раніше расистська, бідна і слаборозвинена африканська країна Намібія зараз – приклад для наслідування.

В період окупації ПАР на території Намібії діяв режим апартеїду – політика расової дискримінації та пригноблення чорношкірого населення.

Темношкірі і білі люди жили окремо. Не просто в різних будинках, а в різних районах, і навіть утворювалися спеціальні квазі-держави для окремих етнічних груп – бантустани.

Чорношкірим не можна було з’являтися в районах білих. Права у них теж були різні. У білих жителів був доступ до високооплачуваних робіт, соціальних послуг та медичного забезпечення.

Сучасна Намібія подолала наслідки політики апартеїду. Країна зуміла досягти значних успіхів в економіці, політиці і соціальній сфері. У чому секрет Намібії?

Читайте: Війна у Південному Судані: неочевидно драматичні паралелі з Україною

Віндгук – столиця Намібії

Зразкова демократія в африканській пустелі

  • Намібія – одна з найменш корумпованих країн в Африці. Згідно з рейтингом сприйняття корупції Transparency International, Намібія – на 50 місці. Україна, до речі, на 131-му.
  • Намібія – поважає свободу слова. У 2016 році вона посіла 17 місце в рейтингу свободи преси, який щорічно складає міжнародна неурядова організація “Репортери без кордонів”. Країна навіть змогла випередити за цим показником США. Україна у цьому рейтингу – 107.
  • Намібія – мекка екотуризму. Щороку країну відвідують близько 1 млн туристів (населення Намібії – 2,2 млн. чоловік). 40% території Намібії було перетворено на заповідники та національні парки. Крім того, влада держави ввела жорсткі закони для запобігання браконьєрства, що є великою проблемою в Африці.
  • Ставка на освіченість. На відміну від більшості африканських країн, в Намібії – безкоштовне навчання в початкових та середніх школах.
  • Доступна медицина. Країна піклується про здоров’я своїх громадян, тому підтримує невисокі ціни на медичні послуги, чим активно користуються й іноземці, які їдуть до Намібії на лікування. Зокрема так роблять громадяни Анголи. Окрім того, важливим досягненням країни є майже 100% подолання малярії.
  • Розумна економічна політика. Намібія багата на природні ресурси – діаманти, цинк, олово, золото, уран, вольфрам, кобальт. Проте її економіка покладається не тільки на експорт сировинних ресурсів. Влада Намібії розвиває й інші сфери економіки, зокрема на сектор послуг припадає 60% ВВП країни. Це дало змогу державі зберегти солідне економічне зростання у 4,5% в 2015 на тлі падіння цін на сировину у світі.

Національний парк Намібії Етоша

Ботсвана

Ботствану називають ще “діамантовою республікою“.

Ця південноафриканська держава є найбільшим виробником алмазів у світі. Алмази забезпечують 33% ВВП країни і складають 75% експорту країни.

У Ботсвані розташований один з найбільших у світі алмазний кар’єр – Джваненг, а в 2015 році було знайдено найбільший у світі алмаз – Леседі ла Рона (“Наше світло”) вагою 1111 карат.

Шахта для добування діамантів

Проте стартові умови для незалежного існування країни були доволі непростими – більша частина території Ботсвани – це пустелі.

Коли британці у 1966-му утворили на території Намібії свій протекторат Бечуаленд, то він навіть не мав власної столиці і керувався з міста Мафекінг на території ПАР. Це рідкісний випадок, навіть для колоній.

Як Україні досягти економічного дива – досвід Африки / 1 фотография

Що цікаво, довгий час для Ботсвани великою проблемою, так само, як і для України були автомобільні дороги.

Площа Ботсвани дорівнює території Франції, але після отримання незалежності в країні було лише 7 км асфальтованих доріг.  Однак зараз в країні понад 7 тис. км якісних доріг.

В даний час Ботсвана є одним з лідерів Африки за рівнем прибутку на душу населення – $7 тис. на людину.

Економіка Ботсвани, хоча і залежить від експорту діамантів, проте має стабільне щорічне зростання в межах 3-4%.

Габороне, столиця Ботсвани

Уроки Ботсвани

  • Національна згуртованість.

Уряд Ботсвани виступає за расову рівність між чорношкірим і білим населенням.

Окрім того, Ботсвана мала неоднорідну етно-лінгвістичну будову.

Особливо виокремлювався регіон Нгвато, де значна кількість мешканців розмовляла місцевою мовою. Уряд країни вирішив консолідувати все населення довкола етнічної групи тсвана, використовуючи приклад політики Англії в Уельсі. У підсумку, зараз майже все населення відносить себе до етнічної групи тсвана і сепаратизм в країні відсутній. В країні діє жорстке мовне законодавство – державними є дві мови – тсвана та англійська.

  • Повага до народовладдя.

По-перше, уряд Ботсвани зберіг роль традиційних інститутів народовладдя – народних віче – кготла.

По-друге, перший президент незалежної Ботсвани Серетсе Кхама був відданий демократичинм ідеям, завдяки чому в країні було досягнуто політичної стабільності, і за всю історію не було жодного державного перевороту.

  • Надра країни – багатство усього народу.

До того, як у Ботсвані розпочався промисловий видобуток алмазів уряд країни ухвалив закон, згідно з яким усі багатства надр країни належать усій нації, а не окремому етносу. А прибутки від експорту алмазів будуть розподілятися справедливо, щоб запобігти виникненню майнової нерівності.

З одного боку, це сприяло централізації країни, а з іншого – її стабільності.

Гроші від продажу алмазів уряд вкладав у розбудову інфраструктури, освіти, медичної сфери, а отже були використані в інтересах усієї нації.

Приватна власність в Ботсвані суворо захищається та є недоторканою, що в результаті гарантує відсутність рейдерства та прихід іноземних інвесторів.

Читайте: Екс-президент Гамбії втік із країни – з бюджету зникло $11 млн

Сафарі у Ботсвані

Маврикій

Острів везіння в Індійському океані

Маврикій відомий на увесь світ своїми першокласними курортами.

Маврикій – це тропічний рай, який досяг значних економічних успіхів, що отримали назву “Маврикійського дива“.

Приклад цієї країни показує як важливо знайти свою нішу в економіці. Скажімо, сусідній Мадагаскар не відрізняється своїми кліматичними і природними умовами, проте свій туристичний потенціал країна не реалізувала.

Порт Луї, столиця Маврикію

На світанку своєї державності Маврикій, колишня французька колонія, був відомий виробництвом цукру та рому.

А сучасний Маврикій порівнюють із Сінгапуром не лише через те, що держави мають приблизно рівну кількість населення (1,3 млн осіб), але й через те, що Маврикій також є центром міжнародних фінансових послуг.

Острівна економіка є найбільш конкурентоспроможною в Африці. За показником ВВП на душу населення ($10 тис. на людину) країна перевищує середній рівень по регіону практично у 10 разів.

Маврикій посідає 28 місце зі 189 країн світу за показником легкості ведення бізнесу згідно оцінок Світового банку.

Економіка країни є відкритою для інвесторів, існують мінімальні бюрократичні бар’єри для початку бізнесу, діє незалежне правосуддя.

Природа Маврикія

Маврикій – приклад для наслідування

Маврикій є прикладом для наслідування тим державам, які шукають свою нішу в глобальній економіці.

Рецепт “Маврикійського дива“:

  • Інвестиції в соціальний капітал.

Починаючи із 1970-х років, Маврикій зосередився на розвитку освіти та медицини в країні. Значні державні кошти були інвестовані в соціальну сферу.

Як наслідок, зараз у Маврикії реально функціонує система безкоштовної загальної освіти та медицини.

Маврикій посідає 63 місце із 188 країн світу за Індексом людського розвитку, і за цим показником рівних серед усіх країн Африки.

  • Диверсифікація економіки.

Маврикій спромігся диверсифікувати свою економічну систему: виробництво цукру було ефективно доповнене сферою туризму. Крім того, віднедавна країна набула статусу міжнародного фінансового офшорного центру.

  • Стабільне економічне зростання.

Темпи економічного зростання Маврикію близькі до “азійських тигрів” (Сінгапур, Гонконг, Південна Корея, Тайвань) – економіка країни протягом 30 років (до 2009-го) показувала щорічне зростання на 5%.

У підсумку, це дало змогу трансформувати країну з аграрної в індустріальну, а згодом і у постіндустріальну економіку, що базується на сфері послуг.

  • Традиційний суспільний баланс.

На острові існує неписаний суспільно-політичний розподіл ролей.

Креоли (місцеві жителі) представлені у всіх сферах суспільного та економічного життя, але переважно посідають нижні яруси соціальної піраміди.

Китайці контролюють торгівлю, французи – аграрний сектор (володіють 85% цукрових плантацій), а індуси керують політикою держави.

В минулому році президентом Маврикію вперше в історії було обрано жінку – Аміну Гуріб-Факім, яка є вченим-хіміком.

Ще один цікавий факт щодо Маврикію –  відсутність державної мови, але у побуті населення спілкується креольською, французькою, англійською та на діалекті гінді – бходжпурі.

Таким чином, мовне питання не відіграє жодного значення в політиці держави.

Мальовничі пейзажі столиці Маврикія – Порт Луї

Приклад Маврикію дає змогу українцям побачити наскільки важливим для держави знайти свою комфортну нішу у сучасному світі.

Це цілком можливо за умов, якщо в уряду країни є чіткий план дій, він опікується нагальними потребами свого народу, а люди в країні живуть у мирі та злагоді попри відмінності у релігії, мові чи кольорі шкіри.

 

Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх