#СилаFacebook
Факти ICTV пояснять силу Facebook в українській політиці.
У партій немає вибору – блогерів у списках більшатиме. То як потрапити у велику політику або, як мінімум, заробити?

Зміст
Політики. Українська версія
Лайки у Facebook реально капіталізувати. Головне знати як.
Як виграти вибори
через Facebook
Facebook – це політичний капітал деяких українських політиків. Як стають переможцями?
Ідеальний політик
Хто перетворив Facebook на інструмент для отримання впливу на виборців та політиків?
Кому платять за політику
За один допис різні люди отримують і 100 гривень, і $1 тиc. Хто і чому отримує гроші за пост, на який витрачає кілька хвилин?
Стати відомим
через Facebook
Популярність у Facebook – це історія про те, як допис у соцмережі тиражують ЗМІ, а у містах-мільйонниках за день привітаються кілька людей.
Шлях ТБ-зірки через Facebook
Потрапити в прямий ефір фактично будь-кому –реальність. Є кілька лайфхаків. Необов'язково мати 10 тис. підписників чи платити.
Викривлена реальність
Facebook не дає реальної картини подій. Чому тисячі лайків у політиків – це зовсім не "прояв любові" електорату?
Експерти
Богдан Карпенко
Блогер
Більше 22 тис. підписників
Микола Давидюк
Політолог
Близько 34 тис. підписників
Олександр Барабошко
Блогер
Більше 43 тис. підписників
Олександр Курбан
Політтехнолог
Вивчає інформаційні війни
Статистику про українських користувачів у Facebook надала ArtellenceIT-компанія, яка використовує великі дані та штучний інтелект для персоналізації комунікацій з клієнтами.

Політики. Українська версія
Політик, який має мільйон підписників, отримує не менше охоплення, ніж будь-який український інформаційний телеканал. Тому перетворити лайки на голоси на виборах реально.
На ТБ політик не бачить реакції аудиторії, у соцмережі ж – навпаки. Facebook – це історія не тільки про вплив на виборця, а й на самих політичних діячів.
Мільйони гривень щомісяця – у стільки оцінюються послуги рекламні та "ферм ботів" у Facebook. Розмови про відсутність впливу соцмережі на реальне життя – безпідставні.
Facebook прогнозують статус головного інформаційного майданчика, який обійде за популярністю навіть телебачення.
"Хороший блогер" не означає "хороший політик". І водночас важко уявити будь-яку політичну діяльність без Facebook. Хоча такі приклади досі є.
Facebook - це не панацея, а лише інструмент для досягнення цілей. Чим краще використовуєш – тим більший результат. І не все залежить від кількості вкладених грошей.
9,6 млн
українців зареєстровані у Facebook. Це майже кожен четвертий в країні
3
місце займає Facebook серед найпопулярніших сайтів в Україні
142
у стільки разів збільшилася аудиторія українців у Facebook за останні 8 років

»
– Блогери вже впливають на політику: частину з них обговорюють на засіданнях фракцій. Авжеж, це не афішують, аби не створювати додаткову цінність віртуальним оглядачам.

Правда, потужних лідерів думок у соцмережі не так багато. Є Павло Казарін, Віталій Портніков, Юлія Мостова.

А є ті, хто оцінює будь-яку подію за категоріями добре/погано. Часто потужні лідери і друга категорія збирають однакову кількість підписників.

Аудиторія Facebook активніша, аніж аудиторія телевізора. Найбільш активних можна таргетувати як лідерів думок локально, на місцях. Щось типу "орговиків" на округах, тільки у соціальній мережі.



Микола Давидюк
Політолог
– Як би піарники не намагалися довести до досконалості образ політика у Facebook, все одно в соцмережі лишається відбиток його сутності - у словах, поведінці, міміці.

Проблема політиків у тому, що запрошуючи на роботу експертів з СММ, багато з них починають диктувати правила фахівцям. Політики в Україні несерйозно сприймають поради політтехнологів та часто самі вигадують стратегії. Результат – відповідний.

Олександр Курбан
Політтехнолог
Не перебільшуйте значення Facebook. Це всього лише технологія. Як лопата. Лопатою можна перекопати город, а можна й вбити.
Якщо у вас погані імідж, меседжі тощо – він вам не допоможе. Це не чарівна паличка, яка вирішує усі проблеми.
– Facebook – єдина соціальна мережа в Україні для широкого кола користувачів. Це вже не додатковий, а необхідний інструмент.

Олександр Барабошко
Блогер
Навіть пенсіонери цікавляться, що ж там написали у Facebook.
– Хороший блогер не означає хороший політик.

Мені важко уявити, як блогер зможе пробитись у політику самостійно, виключно завдяки лайкам і репостам.

Але при цьому, не маючи фінансування та не долучившись до команди рейтингового політичного проекту.

Богдан Карпенко
Блогер
Facebook на політиків має набагато більший вплив, чим на виборця, виборці більше орієнтуються на ТБ.
Facebook – чудовий спосіб максимально швидко донести власну позицію, ЗМІ легше цитувати політика. Політик без Facebook просто не використовує цю очевидну перевагу.

Отже, маючи програму, команду, фінансування, цілком можна розраховувати на "фейсбучні" голоси на виборах.

Як виграти вибори через Facebook
Якщо завести сторінку у Facebook за місяць до виборів та поставити її на рекламу - результат гарантовано нульовий. Займатися нею потрібно постійно. Більше того, без особистої комунікації з аудиторією тут ніяк не обійтися.
Готового рецепту успіху немає. Кожна комунікація у Facebook повинна бути створеною з нуля. Фактично, робота, яка ведеться "у полях" (в реальності) повинна дублюватися і в соціальній мережі.
Для отримання голосів на виборах політик повинен робити точкові меседжі, а не писати
"в нікуди".
Найперше правило – завжди аналізувати, для кого допис і яка буде на нього реакція.
Експерти переконані: політичним партіям не обійтися у виборчих списках без топ-блогерів.
2,5 млн
зареєстровано киян
490 тис.
зареєстровано одеситів
480 тис.
зареєстровано
харків'ян та львів'ян

»
– Партійні списки формуються за двома принципами: скільки ти можеш привести голосів або дати грошей. Умовні Мустафа Найєм та Сергій Лещенко - не найкращий приклад, бо були відомі й до активності у соцмережах. Facebook просто посилив комунікаційний ефект.

Олександр Курбан
Політтехнолог
Неважливо, чим впливати на цільову - через ТБ, Facebook... Якщо досягаєте ефекту – в усіх випадках, ви — король. Якщо ні – пішак.
Facebook – лише один з методів. Наскільки він підходить для пошуку електорату? Політик повинен розуміти портрет виборця та орієнтувати пости саме на нього.

Кожна соцмережа має власну аудиторну нішу. У Facebook це, грубо кажучи, середній клас і всі, хто навколо нього крутиться.

Не треба шукати чорну кішку у темній кімнаті. Людина, яка фінансує політичний проект, хоче результат. Якщо аудиторія партії або кандидата у ВКонтакті чи Однокласниках - треба йти туди.
На мажоритарному округу близько 150 тисяч людей. У середньому, голосує половина. Якщо ви маєте таку аудиторію у Facebook, то станете цікаві загальнонаціональним рухам.

На наступних виборах партії ще більше запрошуватимуть Facebook-лідерів
. Багато старих політиків вже не відчувають аудиторію, і вони не знають навіть, що говорити людям.

Микола Давидюк
Політолог
Твій Facebook – це фактично округ. Із 50 тисяч підписників прийде частина з них і голосуватиме.
Старий політик піде на ефір, після чого у Facebook запостить відео виступу з YouTube. Але як він це зробить – скопіює посилання, вставить у віконце і натисне Enter.

Що зробить блогер? Він завантажить відео з YouTube на Facebook, бо знає, що таким чином буде більше охоплення і переглядів. Одним словом, він у темі. Технологічно. Знає, яку зробити підводку, як заманити людей, щоб вони регулярно читали меседжі і лайкали їх.
Старий політик чи сучасний блогер - хто з них буде у списку? Насправді партії все одно.
Крім проданих місць, треба добити список. Треба ті, хто писатимуть закони, хто ходитиме на ефіри і хто підтримуватиме інтернет-комунікацію. Тільки у "недалеких" партій не вистачить місця для тих, хто розуміє механіку Facebook і готовий вести за собою аудиторію.
– Ширилися чутки, що в список партії запрошують блогерів з 50-ма тисячами підписників. Такий показник мене здивував, бо взагалі не проблема накрутити кількість підписників..

Водночас блогер повинен чітко розуміти, що приєднуючись до політичної сили, він несе відповідальність за всі її дії, а не тільки за ті, які до вподоби його читачам.

Богдан Карпенко
Блогер
– Чутку про те, що блогер з 50 тис. підписниками отримує пропозиції стати кандидатом у депутати від партій запустив я. Партії все одно звертають увагу на певну медійність. Фактично, людина з вулиці, маючи велику аудиторію в Facebook, може нею скористатися.

Олександр Барабошко
Блогер
У Верховній Раді є приклади людей, які капіталізували себе через Facebook.
Вони опинилися у кріслах народних депутатів найперше за рахунок того, що вчасно стали лідерами думок у Facebook.

Дмитро Тимчук описував військову ситуацію, коли штаб АТО іще не мав потужностей для подачі структурованої інформації.

Семен Семенченко взагалі виявився першопрохідцем в Україні у розвіртуалізації героя соціальних мереж.

Цих двох же взагалі не було в інформаційному просторі! З медійної точки зору, вони фактично були ніким. Тим не менш, і Тимчук, і Семенченко стали депутатами, їх запрошують на ефіри, цитують ЗМІ.

Якщо ви вирішили йти в політику по мажоритарному округу, то він вимагає регулярної праці. Сформуйте списки людей, які зареєстровані у Facebook і проживають за вашим округом. Робота, яка ведеться у полі – від будинку до будинку – повинна відбуватися також в соціальній мережі. Тож треба виокремити свій округ, витрачати гроші на рекламу, правильно таргетуючи її для поширення меседжів чітко для місцевих.

Усіх людей з округу треба лайкати, спілкуватися, вітати з днями народження. Коли у Facebook налагоджена постійна комунікація, є варіант, що про кандидата точно не забудуть на виборах.

Усім надзвичайно приємно, коли якийсь політик напише їм у Facebook привітання. Особиста комунікаціє вирішує. Але потрібна стратегія.

Ідеальний політик
У чому різниця між блогером і політиком? Експерти стверджують, що у парламенті деякі політики виконують функції стрімерів у Facebook замість того, щоб займатися своєю роботою.
З іншого боку, Facebook – це ледве не єдиний політичний капітал деяких народних депутатів.
Є політики, яким Facebook справді додає вартості, а є ті, хто викидає гроші на вітер, замовляючи безліч реклами у соціальній мережі. У чому тоді секрет?
Одна з порад: чим примітивніше – тим краще. Люди не люблять складних речей. Виграє той, хто найбільше сподобався електорату.
Примітивні жарти, спам чи опис подій, що сталися два тижні тому - це лише частина відверто провальних кейсів...
5,664 млн
чоловіків з України користуються Facebook
3,934 млн
жінок з України користуються Facebook

»
Блогер – це крутий lifestyle, з елементами журналістіки, активної позиції та бажанням ділитися інформацією.

Політик – це екшен. Прийшов і зробив. Було і стало. Було і не стало.

Чому серед молоді у Верховній Раді не всі можуть реалізуватися у політиці? Бо замість того, щоб взяти мікрофон і поставити усіх на місце, вони ведуть стрім у Facebook.

Ти не журналіст! Ти не виробник контенту! У Раду заходять 10 молодих депутатів, 3-4 з яких знімають відео. Це тупо. Політик повинен робити дію, яка за собою поведе лайки і репости.

Запустити стрім у Facebook з думками "зараз я вас усіх покажу, уроди" – це не політика.

Успішний приклад політика без Facebook – Артур Герасимов. Він прийшов з бізнесу. Зараз керівник фракції БПП. Герасимов не зареєстрований у соцмережі. Але 100% читає Facebook, хоч заяв там не робить.

Микола Давидюк
Політолог
Заберіть у деяких наших політиків Facebook, і їх просто не стане. Бо це їхній єдиний політичний капітал.
Успішно використовують Facebook Олег Ляшко, Володимир Парасюк, Міхеіл Саакашвілі. Арсен Аваков успішний у Facebook, але у періоді 2014-2015 р.р. Потім він перетворив його на прес-службу.

Мустафа Найєм і Сергій Лещенко також успішні. Цим людям Facebook додає вартості як політикам.

Частина політиків старої формації користується Facebook як кабельним телебаченням. Типовий хід – поставити на рекламу виступ/відгук про те, що сталося тиждень тому. Це нікому не потрібно. Але вони це роблять.
– Між політичними постами у соцмережах круто працюють чотири речі: діти, котики, дівчата і тачки. Якщо використовувати це і ловити тренди – буде успіх.

Додавайте самі людей у друзі, використовуйте засівання (публікуйтеся у різних групах) тощо. Ведіть активну роботу.

Інструментів близько 100. Правда, працює не більше десяти, а то й 3-4. Це постинг, вірусна реклама, коментарі й таргетинг.

Олександр Курбан
Політтехнолог
– Серед політиків, які вдало ведуть сторінку власними силами я би виокремив Ірину Геращенко.

У категорії "антирейтинг" (з величезнизним відривом) перемагає Сергій Лещенко, далі йдуть Мустафа Найєм та Віталій Шабунін.

Настільки негативно налаштувати проти себе багато людей, маючи зовсім нещодавно великий кредит довіри, ще потрібно вміти.

Вони поводяться так, ніби їхня аудиторія складається з суцільних амеб, настільки тупих, що не помічають брехні у постах. У такому випадку блогер мав би вибачитись та видалити або змінити допис, якщо він збрехав ненавмисно.

Ці користувачі активно вступають у конфлікт з аудиторією, не гребуючи подвійними стандартами та застосовуючи бан не тільки через неадекватність, а й за реальну критику.

Богдан Карпенко
Блогер
– У Lumpen Show я веду рубрику Правительство Блогеров. Не так давно обговорювався депутат, у якого сторінка виглядає так:
"Вітаю з днем художника!"
"Вітаю вас з днем юриста!"
"Вітаю вас з днем-днем-днем! "
...
Словом, професійний "вітальник"! Обрали людину до парламенту, щоб вона всіх вітала.

Олександр Барабошко
Блогер
Вітання з усіма святами – тренд №1 для депутатських Facebook-акаунтів.
Я системно моніторю всіх сторінок народних депутатів – їх більше 300. Є такі, що востаннє були активними, вітаючи людей з Днем незалежності, опісля взагалі нічого не писали. Деякі інші востаннє писали у Facebook, коли брали участь у виборах.

Є сторінки політиків, які десонують з реальним образом. Наприклад, Володимир Литвин. Здавалося б, серйозний політик. А у Facebook у нього різні меми такого формату: "Встал с утра, думал идти на работу, а потом вспомнил, что еще 40 лет туда ходить".

Михайло Добкін навпаки - у Facebook іноді вдало іронізує. Бувають моменти, коли це справді усміхає. Читач може не розділяти його політичної позиції, але сміється з дописів.
Люблю звіти політиків у Facebook. У вересні Литвин написав: "Привітав похресника з Днем народження"...
Інший приклад - сторінка Вадима Рабиновича: якісь меми та інша "дічь" паралельно із офіційними заявами.

Потік незрозуміло чого. Я навіть не розумію, як формується стрічка: чи він сам знаходить картинки для публікації на Pikabu, чи це не він...

Сподіваюся, що не Рабинович. Але тоді питання: хто?

Є поняття банерної сліпоти, коли не концентруєшся на рекламі на сайтах. Така ж історія з дописами деяких народних депутатів. Побачив у стрічці аватарку й одразу розумієш, що він нічого нормального написати не може.

Банерна сліпота часто вмикається на сторінках депутатів, які пишуть забагато. Це називається "пост заради посту".

І ще. Чим примітивніша подача – тим краще. Ми можемо це побачити на прикладі осіннього протесту під Верховною Радою. Тоді були озвучені дуже складні вимоги. Якщо спитати людей, за що вони стояли – не всі дадуть відповідь. А ось меседж "Усі в Європу!" - зрозумілий.
Для політтехнологів чим дурніші люди, тим краще.
Часто політтехнологи орієнтуються на нову аудиторію у Facebook (людей, які нещодавно зареєструвалися). Зазвичай новоприбулі певний час не зовсім розуміють, хто їх додає в групи, як взагалі щось відбувається, яким чином вийти з цих груп тощо. Люди просто читають стрічку.

Політтехнологи забивають стрічку своїми новинами, наприклад: Порошенко
молодець! Або навпаки: злочинна влада! Люди це все читають і стають членом такого собі медіаполя, поневолі ретранслюючи новини, які отримали.

Кому платять за політику у Facebook
Facebook давно став майданчиком не лише для реалізації політичних абміцій, але й заробітку. Щоправда, дохід нестабільний. Немає і чітких розцінок.
Cкільки заробляють політичні блогери? Усе дуже індивідуально. Вимірюється абсолютно все: кількість підписників, тематика, ядро аудиторії блогера, співвідношення читачі/лайки, активність у коментарях тощо.
Крім того, усе залежить від подій та змісту реклами. За один і той же допис різні люди можуть отримати як 1 тис. гривень, так і $1 тис.
Деякі лідери думок у Facebook, які пишуть на політичні теми, вже давно перетворили свою сторінку у соцмережі на своєрідний рекламний бізнес. Кожен йде на цей ризик за своїм: хтось заради посади чи політичних дивідентів, інших же цікавлять гроші
Блогери, які формують порядок денний у Facebook, заробляючи на цьому, у реальному житті часто можуть бути "ніким" у прямому сенсі цього слова. Або ж щонайменше не мати ніякого відношення до політики.
288 тис.
саме стільки українців у Facebook віком 65+.
3,45 млн
українців, віком 25-34 років,
зареєстровані у Facebook. Це ядро української аудиторії

»
– Я вважаю, що платять за погані ідеї, які не потрапляють у повістку дня.

Нормальні ідеї грошей не потребують. Просто не всі українські політики вміють створюти хайпи. Навіть політичні блогери, які беруть за рекламу гроші, часто класні теми публікують задарма.

Наприклад, прихід на український ринок лоукостера Ryanair. Ніхто з блогерів не хотів виступати проти.

Або ж медична реформа. Люди відмовлялися від проплаченої реклами, бо розуміли, що їхнє здоров'я коштує більше, ніж $200-$300.

Микола Давидюк
Політолог
За 1000 друзів у Facebook грошей ніхто не дасть, а за 1000 лайків під проплаченим постом – так.
За один і той же пост різні люди беруть 1 тис. грн і $1тис. Звісно, на це впливає аудиторія блогера.

Вибори, політичні конфлікти, політичні сезони, хайпи "за" і "проти" – усе це впливає на те, скільки пропонують.
– Ціна і кількість пропозицій за проплачені пости залежить від того, чи створить блогер прецедент. Якщо цілеспрямовано хоче отримати замовлення – треба додати у друзі політтехнологів та всіх тих, хто потенційно може відповідати за надання таких пропозицій.

Далі треба позиціонувати себе так, щоб здаватися затребуваними на певні теми. Натякнути, що можна звернутися з приводу деяких питань. Наприклад, писати у Facebook замовні пости, які насправді не є замовними. Тоді люди подумають, що можна щось пропонувати...

Платять по-різному. Комусь дадуть $50-$100 доларів, комусь 1 тис. гривень, а хтось отримає $1 тис. Усе дуже ситуативно та залежить від діалогу – цін і ринку немає.

Олександр Барабошко
Блогер
Ціна за допис у Facebook залежить від лайків, поширень і чи ставатиме допис заголовком у ЗМІ.
Щоб отримувати від $500 за допис, треба правильно себе позиціонувати. Наприклад, рідко робити проплачені пости, але при цьому мати велику аудиторію. Зокрема, треба одразу відмовлятися від усіх пропозицій нижче $500.

Таким чином людина себе позиціонує, що готова давати рекламу, але лише за $500 і вище. Писатимуть рідко, але за крайньої необхідності – звертатимуться.
– Припустимо, щомісяця формується топ-100 відомих політологів. Дивлячись на цей перелік, я можу впевнено сказати: усі, хто вище певної позиції – люди, що виконують політичні замовлення.

Але є і одинаки, які працюють самі на себе. Схожу ситуацію можна спостерігати і у Facebook.

Олександр Курбан
Політтехнолог
90% політичних блогерів у Facebook на когось працюють: або за гроші, або за якісь інші перспективи (посади, місце у списку на виборах).
Тарифів і прайсів на замовну рекламу у Facebook немає. Ціни - різні: усе залежить від популярності, кількості лайків і підписників. Це може коштуватиме і 300 гривень, і $1 тис.

Люди не дурні: здебільшого зрозуміло, коли блогер відходить від свого стилю та публікує замовні матеріали. Тому у таких випадках треба віднайти баланс, намагаючись вгадати з меседжем і аудиторією блогера. Це схоже на телевізійних експертів з проплаченою позицією.

Авжеж, звичайна практика, коли у реальному житті людина не має ніякого статусу, але розкручується у Facebook та капіталізує підписників у гроші або щось інше.

Стати відомим через Facebook
З десятками тисяч підписників Вас впізнаватимуть у містах-мільйонниках. Найвищий рівень впізнаваності – вітання в метро.
Дехто вважає, що без відеоформату стати відомим на всеукраїнському рівні дуже складно. Саме тому варто придивитися до такого майданчику, як YouTube.
Щоб стати відомим - недостатньо мати у "друзях" знайомих та родичів. Вас повинні читати журналісти, політики, громадські діячі та інші соціально активні верстви населення.
Є два варіанти, як стати відомим через Facebook:

1. Щоденна монотонна робота для напрацювання якісної бази друзів, кількості підписників та привернення до себе уваги з боку ЗМІ та суспільства.

2. Створювати або потрапляти до медіатрендів. Найоптимальніше, коли користувач Facebook у центрі однієї з тем повістки дня.
Щоб оцінити ефективність допису у Facebook – треба дивитися на коментарі. Але й ця опція сьогодні ненадійна. Адже є боти, які розганяють замовні дописи. Вони ж і можуть формувати бесіди у коментарях, видаючи себе за реальних людей.
18%
українців не зробили жодного допису у 2017-му

»
– На всеукраїнському рівні можна стати впізнаваним завдяки Facebook. Й тільки-но стаєш популярним у соцмережі – підключається увага ЗМІ.

– Наприклад, Саакашвілі суперупізнаваний як у віртуальному світі, так і в реальному.

Не йдеться про те, що кожен на вулиці вас упізнаватиме, але протягом дня хтось таки впізнає. У масштабах всієї країни – не найгірший результат, коли у великих містах підійдуть незнайомці привітатися, щось спитати.

Щодо моєї впізнаваності. Усе залежить від аудиторії та подій, які я відвідую. Якщо приходжу на молодіжні івенти – вітаються зі мною часто. Дещо менше впізнають у метро, але це дуже широкий зріз.

Для впізнаваності найкраще працюють відеоформати. Facebook не така історія про впізнаваність, як YouTube. З YouTube справді можна стати мегапопулярним. Якщо хочете, щоб вас упізнавали на вулиці, бігав натовп фанатів – треба цілеспрямовано займатися майданчиком на YouTube.

Олександр Барабошко
Блогер
Щоб стати медійним, треба або щоденно працювати у Facebook, або опинитися в тренді.
Перший варіант – робиш монотонну роботу: лайкаєш дописи, додаєш друзів, вступаєш у дискусії у коментарях, пишеш аналітику тощо. Тоді сарафанним радіо зростає аудиторія.

Інший варіант – треба ставати героєм новинних сюжетів. Якщо коротко, встрягнути у тренд. Це коли відбувається топ-подія, а ви в центрі уваги. Не завжди виходить, майже непрогнозовано, але це пришвидшує результат (як мінімум, треба бути легким на підйом). Інформприводи можна створювати самостійно.
– Лайк – не показник успішності. Це показник того, що політика помітили.

Через Facebook можливо стати впізнаваним на рівні країни. Він мало чим відрізняється від ТБ і преси - той же медіапосередник.

Питання у тому, наскільки ефективно його використовувати, щоб отримати результат.

Олександр Курбан
Політтехнолог
Щоб оцінити ефективність допису у Facebook – зверніть увагу на коментарі.
Але й ця опція сьогодні ненадійна. Адже є боти, які розганяють замовні дописи. Вони ж і можуть формувати бесіди у коментарях, видаючи себе за реальних людей.

Шлях ТБ-зірки через Facebook
Для того, щоб "отримати квиток" на ефір, треба мати хоча б кілька тисяч друзів і стільки ж підписників.
Авжеж, лише друзів і підписників недостатньо. Щонайменше, треба визначитися з колом інтересів і регулярно робити аналітичні дописи на цю тему. І це зовсім не залежить від того, ким Ви є у реальному житті.
Це і є феномен Facebook. У соціальній мережі можна створити образ експерта і вдавати, що Ви найкраще розумієтесь на певній темі. В це повірять незалежно від того, хто ким є у реальності.
Найважливішим є перші відвідини ефіру. Це сигнал для інших ТБ-каналів, що цю людину можна запрошувати. Потім у Facebook треба максимально сфокусувати увагу на свій перший візит.
А що ж обговорювати на ефірах? Експерти переконують, що варто бути лише загальноерудованим.
36
дописів за рік у середньому зробили українці

»
– Якщо є 1 тисяча підписників у Facebook, і ви просто чекаєте на запрошення на ефіри – вас.... не запросять.

Треба створити прецеденти. Найважливіше – вперше потрапити на ефір. Далі сфокусуватися на правильному промотуванні ефіру з собою на сторінці в Facebook. Саме вашу історію мають побачити гостьові редактори інших телеканалів.

У нас фактично будь-який експерт є експертом з усіх питань. Інформаційна політика українського ТБ полягає не в тому, щоб обговорювати весь час конкретну тему, а щоб стати коментатором новин.

У соціальних мереж я давно зафіксував для себе правило: неважливо ким ви є, головне – переконати їх у потрібних для вас речах.

Олександр Барабошко
Блогер
Не знаючи, що таке зварювання, у Facebook можна переконати людей, що ви – найкращий зварювальник України.
Я не знаю, як інакше це назвати, ніж експертом з усіх питань. Коли йдете на ефір, можна навіть не питати, про що спілкуватиметеся, бо напевно що про повістку дня.

Зрозуміло, що треба адаптивно висловлюватися та проявити загальну ерудицію, аби вливатися у будь-яку дискусію.
– За останні три роки просіла якість експертів. Запрошують "школярів", яких просять прокоментувати Конституційні зміни. Питаєш у "дитини", що таке Конституція чи коли вона була прийнята, а вона й не знає. Частина з "дітей" прийшла з Facebook.

Відкриття нових каналів розширило кількість експертів від 10 до 10 тисяч. Хтось у Facebook написав кілька коментарів на якусь з тем? Його одразу запрошують на ТБ.

Необов'язково навіть мати велику кількість підписників. Головне, щоб бачили, що ви - реальний. Навіть з трьома тисячами друзів у Facebook можна йти на ефір.

Микола Давидюк
Політолог
Що зробив Facebook? Він розбив закоренілі зв'язки експертів з каналами. Пишете про тренди – будете на ТБ.
Не всі, хто ходить на канали, прокачані у Facebook. Є старі експерти, які мають по 2-3 лайки за пост, і водночас збирають кількамільйонну ТБ-аудиторію.

Суто Facebook-історія – це Олександр Барабошко. Людина писала у соцмережі, вела стріми з Майдану у 2013-2014-х і потрапила на ТБ. Так він став медійним персонажем національного рівня.

Другий приклад – журналіст Денис Казанський. Потрапив на ТБ з блогів.

Ще один приклад - політичний експерт Олег Саакян.
– Збережена проста логіка: великі медійні власники зацікавлені у просуванні через ЗМІ своїх представників у владу.

Навіщо таким власникам мудрий виборець, який не тільки слухає обіцянки, а й перевіряє їх виконання?

Легше плодити тупизну серед електорату через тупий гумор і трансляцію дурнів у ролі експертів зі всіх питань.

Я не брав участь у ефірах, можу лише сказати припущення:

Богдан Карпенко
Блогер
Найправильніший спосіб потрапити на ефіри українського ТБ – декларувати популістичну дурню, займатись примітивним критиканством.
Я не хочу сказати, що на нашому ТБ суцільні фріки та дурні. Але там гостей з правдивим державницьким мисленням у рази менше, аніж популістів.

Викривлена реальність
Не забуваймо: Facebook – це не реальне життя. Саме тому ми можемо спостерігати тут зовсім непередбачувану повістку дня.
Величезна кількість ботів, розумна стрічка, "накручені" лайки та коментарі створюють іншу реальність – ту, яку хочуть бачити ті, що "замовляють музику".
Та й сам Facebook нас наштовхує на те, щоб отримувати лише шматок цієї реальності. Експерти переконують: кожен обирає самостійно, що хоче бачити у себе в стрічці.
Дехто з експертів стверджує, що користувач сам створює викривлену реальність. Що робити, аби цього не сталося? Достатньо мати широкий кругозір, не ігнорувати опонентів, не банити критиків та цікавитися різними сферами.
На практиці майже усі користувачі створюють для себе у Facebook "комфортний світ", який і є спотворенням реальної картини дня.
54%
українців зробили 1-10 дописів за 2017 рік
8%
українців зробили за рік 100+ постів

»
– Підписники Facebook – це ще не показник для політика. Лише елемент віртуальної уваги.

Приклад: на початку 20 століття під час виборів Нью-Йорку провели телефонне опитування. Згідно з ним, явно перемагав один з кандидатів. Але вибори показали зовсім іншу картину. У чому була помилка? Телефони у квартирах тоді мали 10-15% жителів.

Насправді у Facebook викривлена реальність. Я можу навіть по собі сказати: буває, достатньо відверто спілкуюся з людиною у соцмережі, а потім з'ясовується, що в реальності я би навіть не виявив бажання привітатися з цим співрозмовником.

Ми ще не знаємо усіх впливів соціальних мереж. Тому треба бути обережними.

Олександр Курбан
Політтехнолог
Facebook – занадто серйозна технологія, щоб її ігнорувати або сліпо довіряти.
Ренді Конрад, який створив першу у світі соціальну мереж Classmates, насправді не до кінця розумів суті та масштабу свого винаходу. Він серйозно змінив хід людської історії.

За рахунок соцмереж змінюється реальність і психологія людей. Це відбивається на фізіології людей: усі проводять довше часу за смартфонами і комп'ютерами, вже навіть почали з'являтися специфічні хвороби, пов'язані з цим тощо.

Наприклад, з'явився ефект Елізабет. У Будапешті була блогер, яка багато часу проводила у соцмережах. Вона зробила допис, який з якихось причин не побачили підписники. Допис не зібрав жодного лайку. За півгодини після публікації допису дівчина, будучи шокованою відсутністю до неї уваги у соцмережі, вистрибнула з вікна.

Під час інформаційної війни росіяни використовують таку технологію: спочатку створювали віртуальну реальність і розкручували певні факти, а коли люди відреагували на цю інформацію і звиклися з її існуванням, Москва втручалася у реальність.

Наприклад, у 2014 році постійно у соцмережах накручувала жителів Донбасу, начебто із західних регіонів йдуть "бандерівці", тож треба створювати самооборону, псевдореспубліки тощо.

Повторюся: росіяни спочатку розкрутили ідею у соціальних мережах, дочекавшись, поки люди погодяться на таку реальність.

Facebook – це також інструмент прощупування реакції. За останні три роки я з десяток разів знаходив інформацію у Facebook про застосування зброї масового знищення. Там писали також, що нібито українська армія підірвала тактичний снаряд над донецькою ОДА.

Такі фейки означають перевірку реакції людей, де постійно проводять тести. Це щось схоже на проведення опитування громадської думки.

Брехня в інформаційній війні працює, як показала гібридна війна, яку веде Росія.

Фейк – серйозний інструмент, який треба правильно використовувати. Чим більше правди у фейку – тим він ефективнішій. Основа повинна бути правдивою, щоб фейк спрацював. Найкращий варіант, коли фейк у Facebook стає вірусним контентом.
– Facebook дає можливість відмежовуватись від поглядів, які не розділяєш. Наприклад, завдяки банам. Зловживаючи такою функцією, блогер ризикує створити навколо себе комфортний світ з виключно однодумців, який відриває його від реальності.

Це проблема великої кількості відомих фейсбук-активістів, які тепер дивуються, чому їхні акції не знаходять підтримки в реальному житті.

Богдан Карпенко
Блогер
Facebook сам по собі об'єднує людей з різними поглядами. Викривлює реальність сам блогер, ігноруючи некомфортні для себе погляди.
І чим більше ігнорування - тим більш викривлена реальність у цього блогера.

Окрім того, у Facebook немало матеріалів про штучну накрутку популярності як блогерів, так і їхніх постів. Це ще один спосіб викривлення реальності, зокрема - для самого блогера. Причому необов'язково, що до цієї накрутки блогер має стосунок.

Елемент інформаційної війни: ворог зацікавлений у тому, щоб в інформаційному полі України було якнайбільше популярних дурнів, які ставатимуть експертами для аудиторії. Й ворог цілком може популяризувати цих дурнів, робити штучну накрутку їхніх постів, аудиторії тощо.
– Реальність у Facebook ви формуєте собі самі. Якщо хтось лайкає котиків, собак і сумочки Луї Вітон – то Facebook транслюватиме "рожеві теми".

Якщо лайкати Олега Барну і Володимира Парасюка – у стрічці з'являться політичні батли. Проте ви навряд чи дізнаєтеся про те, що полтавський ресторан став найкращим по дизайну в Європі.

Микола Давидюк
Політолог
Facebook має свою редактуру, як телеканали. Але у Facebook "кожен сам собі режисер". Що хочеш - те й отримуєш у стрічці.
Стрічка Facebook - це шматок вирваної реальності, який обговорюється певний час. За день відбувається тисяча подій, а там лише окремі теми.

Якщо читаєте мінімум 5-6 сайтів, спілкуєтеся з багатьма людьми, дивитеся 3-4 телеканали і читаєте Twitter, де є об'єктивніша картинка, Facebook не стане для вас нереальним.
– Однозначно, у Facebook викривлена реальність.

Я підходив у Верховній Раді до депутатів і питав: кого ви читаєте у Facebook топ-5 не політиків?

Їм було важко когось виокремити. Також часто називали одних й тих же. Частіше за всіх, до речі, Сергія Іванова та Романа Шрайка.

Олександр Барабошко
Блогер
У депутатів стрічка новин Facebook достатньо "тусовочна" – там немає широкого зрізу.
Немає у них новин про, скажімо, lifestyle. Усе закінчується на окремих явищах, які не є відображенням інтересів усієї країни чи широкої частини суспільства.

Facebook збільшуватиме свою домінантність. Кільксть українців у соціальних мережах також зростатиме. В Україні у 2018 році нарешті з'явиться 4G – кількість покриття збільшиться. Оператори вже роблять безлімітні тарифи на інтернет. У соціальних мережах люди проводитимуть ще більше часу.

У 2018 продовжиться тенденція збільшення кількості мобільних користувачів. Тому треба людям готуватися до того, щоб максимально адаптовувати контент під аудиторію зі смартфонами.

На ринку більш популярними стають месенджери. Починається боротьба за месенджери. Тим, хто працює в інтернеті, треба дивитися максимально широко. Треба представляти себе всюди, що є популярним – і Telegram, і Facebook, і YouTube. Щось стає популярним сьогодні, завтра ситуація зміниться. Треба бути підготовленим.

© 2017 ФАКТИ - МИ ПРАЦЮЄМО ДЛЯ ВАС.
FAKTY.ICTV.UA
Made on
Tilda