Конституційний “лікнеп”: чому основний Закон мають прочитати всі

Заборона на продаж землі, відсутність незалежних судів, платна медицина та подвійне громадянство депутатів – це далеко не весь перелік порушень Конституції в Україні. Головна причина, чому влада порушує права своїх громадян в тому, що українці не знають своїх конституційних прав.

Факти ICTV вирішили розпитати експерта, що ж таке Конституція, як порушуються конституційні права українців та чому кожен громадянин має прочитати цей документ. Про роль Конституції України в становленні правової та демократично розвиненої країни розповів Михайло Савчин,  доктор юридичних наук, професор, директор Науково-дослідного інституту порівняльного публічного права та міжнародного права Ужгородського національного університету.

– Вважається, що українська Конституція одна з найкращих у світі. Чи так це? За якими критеріями варто порівнювати та з якими країнами?

Стосовно того, чи найкраща Конституція України серед інших, то я розумію це все матеріально, за змістом. Тобто, як вона гарантує права і свободи людини і якими чином обмежується влада цією системою. Це класичне розуміння Конституції.

Слід розділяти документ і його виконання. Адже людей, насамперед, цікавлять їхні права, як функціонують відповідні інституції.

На сьогодні ми ще не настільки є найкращими та і не можемо слугувати взірцем для наслідування. Найкраще слідування Конституції – в Сполучених Штатах Америки та в ряді європейських країн.

На мою думку, найкраща Конституція серед європейських країн у Німеччині. На них рівняється ряд розвинених країн, в тому числі і пострадянських.

– Чи захищає українська Конституція права громадян?

– Конституція України в плані забезпечення прав людини не працює в тій мірі, як мало б бути. Яскравим свідченням є те, що вже рік законодавці не можуть ухвалити Закон про Конституційний суд. А останній в свою чергу не розглядає конституційних скарг.

Порушується право громадян на судовий захист, який  гарантовано Конституцією. Водночас на сьогодні нема відповідного, якісного складу суду для розгляду конституційних скарг. К

оли є таке законодавче зволікання, то Конституційному суду вже треба щось робити. Навіть, якщо б довелось приступити до розгляду конституційних скарг без відповідного закону. Адже Конституція містить норми і принципи прямої дії.

Тому можна було б розглядати справи за загальними правилами процедури, як це регулює чинний Закон про Конституційний Суд. Але нічого цього немає. Люди могли б тоді вирішувати свої проблеми через незалежний суд. А це пряме і дуже серйозне порушення Конституції.

Ще один приклад. До поправок, які вступили в дію минулого року, в Україні була складна ситуація з укладанням і денонсацією міжнародних договорів. Міжнародні договори мають право укладати лише президент, прем’єр-міністр, міністр закордонних справ чи уповноважена на це особа.

До внесення поправок у Конституцію, які набрали чинності 30 вересня 2016 р., Конституційний суд міг надавати висновок на конституційність міжнародних договорів лише за зверненням президента або кабінету міністрів. Тобто тих осіб, які по суті укладають міжнародні договори. А опозиція була позбавлена цієї можливості.

І, відповідно, ця ситуація призвела до того, що Харківські угоди не було кому оскаржити. Хоча очевидно, що вони були укладені з істотними порушеннями. Це такий брутальний приклад порушення Конституції.

Читайте: Нова Конституція – умова ЄС для України

– Наскільки легко “обійти” конституційні статті за допомогою інших законів?

– На жаль, сьогодні в Україні є проблема обходу Конституції за допомогою інших законів чи навіть підзаконних актів.

Наприклад, в сумнозвісних рішеннях Конституційного суду на рубежі 2011-2012 років по соціальному забезпеченню громадян, коли, всупереч Конституції, суд дозволив урядові самостійно вирішувати, який буде розмір соціальних виплат и чи будуть вони взагалі шляхом ухвалення підзаконних актів.

(Рішенням по справі № 3-рп/2012, Конституційний суд дозволив урядові самостійно вирішувати, які соціальні виплати можуть отримувати громадяни, а які ні, в залежності від наявності коштів в державному бюджеті. Тобто, в судах людям повідомляли, що по закону вони мають право на ту чи іншу державну виплату, але у її виплаті їм відмовлено. – Ред.).

Це був просто безпрецедентний випадок, який викликав хвилю обурення. Але оскільки в Україні відсутні незалежні та безсторонні суди, то люди не могли оскаржити такі відмови. Носії владних повноважень повинні усвідомлювати наслідки своїх рішень. Тому що Конституція – це сукупність фундаментальних принципів права. І сама Конституція спрямована на майбутнє.

– Зараз в країні обговорюється медична реформа, згідно якої медичні послуги в Україні мають бути частково платними. Але в Конституції сказано, що медична допомога в державних та комунальних медичних закладах надається громадянам безкоштовно. Чи буде медична реформа порушенням Конституції? Чи, можливо, треба внести правки в статтю 49 КУ?

– Так, в статті 49 Конституції, дійсно, сказано, що медична допомога у державних і комунальних медичних закладах має надаватися безкоштовно. Але, по суті, по багатьом параметрам медична допомога є фактично платною.

Також є проблема зі скороченням мережі медичних закладів. Міністерству охорони здоров’я закидають, що це є порушенням Конституції України.

Але  насправді тут діє “закон великих чисел”: необхідно враховувати, чи є в держави відповідні ресурси для того, аби медична допомога була дійсно безкоштовна та якісна. Для цього існує медстрахування загальнообов’язкове. Бо ще в епоху Великих географічних відкриттів людство видумало страхування для зниження ризиків для морських експедицій.

Звісно, просто закрити, наприклад, фельдшерський пункт в селі без альтернативи – це конституційне порушення.

Якщо створити платні послуги без досконалого закону про обов’язкове державне страхування – це також є порушенням.

Але якщо можновладці проведуть реформу з розумом, то можна уникнути  порушення Конституції.

Головне, щоб взамін люди мали можливість лікуватися в якісному і доступному медичному закладі.

Наприклад, конституційна формула про мережу медичних закладів, в яких надається меддопомога безоплатно, має відповідати критеріям доступності, ефективності та комплексності. За такими критеріями можна реорганізувати існуючу мережу медзакладів з урахуванням наявності обов’язкового медстрахування.

Читайте: Конституція України 2017 – повний текст

– В Україні кілька років ведуться затяті розмови про зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Чи є сама заборона користуватися власним майном порушенням Конституції?

– Заборона на продаж землі сільськогосподарського призначення – це пряме порушення Конституції. У Конституції сказано, що майнові відносини в Україні регулюються правом власності.

Заборона на продаж,  яка ще в 1990-х встановлена законом – це є порушення права на власність і право громадян на розпорядження власним майном.

Більше того, створюється просто патова ситуація в країні з розвитком фермерства і можливістю власників землі забезпечувати себе та свої родини.

Наприклад, якщо ви фермер і не можете реалізувати свою земельну ділянку, то не можете і залучати інвестиції для нормального ведення господарства. Адже банк не надасть кредит, якщо у випадку не розрахування з боргом, не зможе продати землю. У будь-якій підприємницькій справі, необхідне кредитування на певному етапі виробничого циклу. Зрозуміло, що фермер, коли виробить продукцію, розрахується з банком і буде далі працювати. Але поки що у них немає можливості самостійно працювати на власній землі. Спостерігається стагнація. Орендарі не вкладають кошти в чужу ділянку. Роблять все для мінімізації витрат. Йде виснаження землі.

Потрібно створити земельний кадастр. Зразки є.

Наприклад, внаслідок завоювання Англії король Вільгельм  після 1066 р. організував один із перших кадастрів, відомого під назвою Книга страшного суду. Якщо тоді це зробили за допомогою пергаменту, пера і чорнил, то чому у нас не можуть це зробити в час інформаційних технологій, я не розумію.

Окрім кадастру, повинні бути чіткі реєстри з операцій з нерухомості, а також повинна бути гарантія незалежного і безстороннього суду. Бо всі інші гарантії не будуть працювати без незалежного суду.

– В Конституції сказано, що в Україні діє лише єдине громадянство. Та попри те, багато громадян та народних посадовців мають подвійне громадянство. Чиновники з міграційної служби кажуть про те, що це ніяк не карається і прямо не забороняється. Чи так це? І як взагалі тоді розуміти єдине громадянство?

– Єдине громадянство – це єдине громадянство в унітарній державі. Тобто, окрема область не може мати своє громадянство – київське, чернігівське і т.д. А мати громадянство ще якоїсь країни – не заборонено.

Наприклад, дискусія щодо припинення громадянства вирішується через тлумачення. Адже Конституція України встановлює принцип заборони позбавлення громадянства та повноваження президента щодо припинення громадянства певної особи.

Наразі таке повноваження було застосовано щодо депутата парламенту, якому заборонено бути громадянином іноземної держави, що відповідає Конституції. Це випливає із цілісного тлумачення Конституції як правового акту, положення якого доповнюють одне одного і складають єдиний правовий масив.

Існують суворі вимоги лише до посадовців. Якщо є факт що посадовець є громадянином іншої держави, то він може втратити свій статус. Адже в цьому випадку йде розмова про національну безпеку та довіру до того посадовця та інститутів влади у цілому

Стосовно приватних осіб – то це питання їхньої самоідентифікації.

– Також в КУ сказано про те, що народні депутати не мають права вести підприємницьку діяльність. Тому мають відмовлятись або від бізнесу, або від мандату. Але в більшості випадків українські нардепи не дотримуються цієї конституційної норми. Як впливати на цю ситуацію?

– Технікою обходу цього положення є інституту трасту, тобто довірчого управління. Щоб конституційна заборона працювала і посадовці дійсно обирали один рід занять, законотворцям слід писати якісні закони. Але депутати не зацікавленні в цьому.

Наприклад, сьогодні відсутній закон про лобіювання, згідно з яким цією діяльністю займалися організації, які б реєструвалися при парламенті. Тоді би депутатів могли б притягали до юридичної відповідальності за лобіювання. Ці лобістські організації мають звітувати про джерела своїх доходів та на що вони їх витрачають. Щоб люди бачили, що діяльність парламенту прозора.

Але поки що в такому контролі немає зацікавлених осіб. Адже діє патрон-клієнтська практика в діяльності партій. Бізнес має величезний вплив на політика, оскільки фінансує його.

Треба створювати закони, які б не дозволяли депутатам просувати ті чи інші ініціативи стосовно певного бізнесу, де він є бенефіціаром чи діє в інтересах інших суб’єктів підприємницької діяльності. Тобто може бути хоч кілька трастів, але якщо кінцевим беніфіціаром є певний депутат чи наближена до нього особа, то можна було б ставити питання про позбавлення його мандату.

Але поки що депутатський корпус складається в переважній більшості із мільйонерів і діє залізний закон олігархії.

Тому нам залишається чекати на дію закону “чорного лебедя”, коли ситуація  стане нестерпною для них самих і вони самі вивішать перейти до цивілізованих правил гри. Але наш істеблішмент поки не готовий до того.

– Чому кожен українець має знати Конституцію?

– Я вважаю, що і Конституцію, і інші закони повинні викладати дітям вже в 5-6 класі. Діти змалечку повинні знати основи правової поведінки.

Зокрема, як діяти дітвакові при спілкуванні із поліцейським, при купівлі недорогих товарів у крамниці тощо. Правові тонкощі повинні поясняти вчителі в школі і самі батьки.

Зрозуміло, що Конституцію не всі читають. Але йде мова про природний порядок речей. Наприклад, більшість людей не читають закони, а орієнтуються на певну систему цінностей.

Але все ж, коли вони знають, на що мають право, вони можуть вимагати від держави виконання цих законів.

Законодавство повинно відтворювати цінності громадян, а судова практика має їх захищати. За таких умов ми будемо говорити про втілення Конституції в життя.

По суті, реалізація Конституції це народження демократичного суспільства, де кожен громадянин має правовий захист своїх прав та свобод, де є розуміння, що держава – це не ворог громадянину, а основа повноцінного, суспільного життя.

Яна Міланова.

Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх