“На Трампа є три виходи”. Лобіст розповідає про Україну очима американської еліти

Як американська еліта ставиться до України та який висновок нам заважає зробити україноцентризм? Чиї інтереси реалізовують “грантоїди” та що таке лобізм?

Катерина Одарченко

Українським політикам важлива підтримка міжнародних партнерів. Недавня зустріч Петра Порошенка з Дональдом Трампом стала показовою, адже експерти ламали списи доводячи прямо протилежні точки зору: авжеж, це безперечний успіх – казали одні; зустріч була дуже специфічною, короткою – стверджували інші. Це була боротьба інтерпретацій, яка доводить визначальний фактор впливу найперше американського естеблішменту на ситуацію в Україні.

Але що насправді думають американці про Україну, про наших політиків? Як саме вони йдуть на контакт з ними? І чи насправді політичних лідерів Заходу цікавить розвиток України, а не бізнесові інтереси в першу чергу?

Факти ICTV розкривають процес закулісних домовленостей. У цьому нам допомогла політтехнолог Катерина Одарченко (керуючий партнер у SIC Group Ukraine), яка спеціалізується на лобізмі.

І

– Чому американці більше контактують з владою, а не з опозицією?

– Бо саме влада має можливість легалізувати ті чи інші ініціативи, які торкаються їхніх геополітичних інтересів. Штатам завжди цікавий той, хто ухвалює рішення сьогодні.

Їхній екс-віце-президент Джо Байден займався українським питанням в адміністрації Барака Обами. Під час президентства Віктора Януковича, він був відносно частим гостем в Україні. Його син, Хантер Байден, входив в раду директорів української газової компанії Burisma.

Згодом у Байдена склалися чудові стосунки з Адміністрацією Петра Порошенка. Він був другим високопоставленим американський чиновником, що коли-небудь виступав з трибуни українського парламенту.

– Американців цікавить конкретна вигода?

– В практиці євреїв є поняття цимесу. Це не завжди гроші. Радше інтереси.

Інтереси переслідуються різні (можливий і приватний на рівні “я тобі – ти мені”). В геополітичних відносинах важливіші не гроші, а саме інтереси.

Перед початком контактів у США важливий стартовий research. Треба розуміти, що до конгресмена “А” краще заходити через тему демократії в Україні. Бо для нього це важливо, адже темою цікавляться його ж виборці в Юті.

Інший варіант – інвесторам компанії FedEx потенційно цікавий український ринок. І вони ж вкладали гроші у виборчу кампанію конгресмена “Б”…

– Багато виборців Юти цікавляться розвитком демократії в Україні?

– Про ситуацію в нашій країні вони знають в загальних рисах: плюс-мінус раз на тиждень Україна десь обговорюється. Але я мала на увазі виборців прогресивних штатів – Нью-Йорка, наприклад. Бо американців з Нью-Джерсі Україна вже турбує суттєво менше.

Геополітичний вплив на Україну, як на транзитну країну – важлива тема, якщо ми говоримо про контакт з “нейтральними” конгресменами. Для них ключовим аргументом буде геополітичний інтерес.

– Чи можна називати лобізм торгом національних інтересів?

– Позиція американського істеблішменту стосовно України нічим не відрізняється від, скажімо, позиції до африканської Республіки Гани або нерозвинених країн з високою міграцією талантів до самих Сполучених Штатів. У світі ці країни асоціюються з клептократією і корупцією.

В Україні ситуація краща, ніж в деяких країнах Африки лише тому, що ми пережили індустріалізацію (колоністи в Африці не розвивали промисловість та значно менше уваги приділяли розвитку інфраструктури й соціальних інститутів).

Потрібно розуміти, що за певними показниками, наприклад ВВП, ми зрівнялися з країнами Африки. А деякі з цих країн лише на етапі активної індустріалізації.

На сьогодні, уряди африканських країн та приватні інвестори вкладають у розвиток нової інфраструктури щороку $72 млрд. Приватні інвестиції в інфраструктуру Африки становлять 13% від загального обсягу глобальних інвестицій у країнах, що розвиваються.

Україноцентризм не дозволяє нам визнати, що ми знаходимося в такій позиції.

– Що конкретно треба визнати українцям?

– Що ми поки не є розвиненою країною. І ще питання чи станемо, судячи з того, що науковий потенціал, радянську інфраструктуру, освічених людей ми фактично розбазарили.

По суті, з сьогоднішніми темпами рівня ВВП лише Польщу ми наздоганятимемо десятки років.

Ключова проблема – це слабкість інститутів: від судово-адміністративних до владних.

Майбутнє України залежить від успішності їхнього реформування, це стало головною умовою фінансової підтримки міжнародною спільнотою.

Важливим фактором залишається питання повернення індустріальних потужностей, що знаходяться на окупованих територіях.

Читайте: Райнерт: ЄС тримає перед Україною морквину і проводить колоніальну політику

…А чого ми хочемо? Стати великою аграрною державою? Окей, але земля – це сировина, нехай і дуже дорога та цікава американським агрохолдингам.

ІІ

– Назвіть країну, якій допоміг лобізм. 

– Мені завжди імпонував приклад зовнішнього лобіювання себе як країни ДР Конго. Влада Конго замовила глобальний проект з лобістською компанією на суму $5,6 млн. Під зовнішню інформаційну стратегію викуповувалися великі блоки на ключових каналах – CNN, BBC. Рекламували найперше інвестиції в агросектор.

Уряд Конго оплатив консультаційні послуги, які включають організацію поїздок до Вашингтону, зустрічі з представниками адміністрації США та конгресменами.

Читайте: Як живе Африка: розвінчуємо 5 міфів

Також у Вашингтоні відбувалися конференції з аналітичними центрами. Припустимо, Перспективи розвитку зеленої енергетики Конго. На них приходили люди, які потенційно згодні працювати з венчурними ринками.

Авжеж, перед інвесторами виступали прем’єр, профільні чиновники, які пояснювали законодавчі процедури.

Такі промо-проекти країни зазвичай коштують і дорожче – від $20 млн до $200 млн. Головне, аби інвестор не зіткнувся з ситуацією, коли у житті все не так, як було в рекламі.

Зацікавленість венчурними ринками у світі велика. Засновник корпорації Virgin Річард Бренсон сказав:

– Якби я інвестував кошти в українські компанії, то обрав би саме ті, які працюють в сфері чистої енергетики.

Найменший проект, у зеленій енергетиці – це 15 млн євро, найбільший – 200. Лиш треба пролобіювати інтереси українського ринку.

Але Бренсон не інвестує, бо не склав чіткого розуміння, як захистити свої інтереси, процедури входження та виведення інвестицій з країни.

– Що ми робимо не так?

– Майдан створив важливий ціннісний імідж України, зовнішню обгортку. Але цукерку з блискучою обгорткою і водночас на пальмовій олії нікому не радитимуть. Так само працюють іноземні капітали. Гроші також заходять тоді, коли є сильний лобіст в галузі, але в Україні це не є спосіб прозорого лобіювання.

Пригадую, як один із представників команди Януковича організував лобі на ринку зеленої енергетики, формально не порушивши законодавство.

Виробники електроенергії з альтернативних джерел в Україні отримали чималі пільги – вони звільнялися від податку на прибуток до 2020 року, а ввезення профільного обладнання і матеріалів не обкладалося ПДВ. Також у виробників альтернативної енергії держава зобов’язана була викупити всю вироблену ними електроенергію за встановленими тарифами.

Іноземцям було зрозуміло, що ця сфера бізнесу є спільним бізнесом з Адміністрацією президента, тому під проект виробництва “зеленої”, яким надавалися значні преференції, гроші швидко знайшлися.

Водночас, якщо в зелену енергетику прийде людина без важелів впливу у владі, банки йому скажуть вкласти 30% живих коштів.

Але скажіть: чи багато іноземців захочуть покласти власні 3-5 мільйонів євро на рахунок без упевненості у їхній цілісності?

– Зняття мораторію на продаж землі – теж лобіювання?

– Я читала меморандум з МВФ, там немає чіткої директиви. Є рекомендації, для того, аби досягти певного рівня економічного зростання.

Читайте: Продати землю України. Хто заробить та чи треба боятись китайців

Хороший приклад – лікар. Він має давати рекомендацію за протоколом. Є протоколи і у наддержавних структур типу МВФ, як діяти з такими країнами, як Україна.

Ми зараз витрачаємо великий відсоток ВВП на виплату державного боргу. Якщо не зможемо виплатити – щось стягуватиметься (Бразилія, припустимо, була вимушена продати свої ліси).

Земельна реформа може бути предметом лобіювання західних компаній. Але це питання моделі земельної реформи. Не всі моделі погані.

Це як тендерні умови: вони можуть бути прописані під одну компанію, а можуть бути прописані прозоро.

Аграрії, які займаються реальними справами, не мають коштів придбати землю. Купують або ті, хто має необмежений фінансовий ресурс, або великі фінансові промислові групи України. Але знову ж таки, в порівнянні з грішми Заходу, наші фінансово-промислові групи не є дуже багатими.

– Тобто, сформувати вдале зовнішнє позиціонування України лише завдяки піару – місія нездійсненна?

– Політики люблять купувати фотокартки з першими особами США. Так вони створюють ілюзію певного рівня домовленостей і підтримки їхніх планів з боку іноземних партнерів. Хоча насправді потрібні реальні дії. Зміни законодавства – в тому числі.

– Фото з Трампом теж можна купити?

– Питання, навіщо зустріч з Адміністрацією президента? Якщо у вас проблема/ініціатива секторального рівня, припустимо, розвитку інфраструктури в Україні, або defence-галузі, на це не потрібен Трамп.

І водночас організувати зустріч навіть із родиною Трампа абсолютно реально. На його команду є кілька виходів для України.

Перший – як би це не звучало – через Міс Всесвіт (мова про Олександру Ніколаєнко. – Ред.). Ним, до слова, користуються.

Дональд Трамп, сімейна пара Філл Раффін (друг президента США) та Олександра Ніколаєнко

Трамп сильно поважає силу родинних та дружніх зв’язків і активно це демонструє своїм політичним опонентам. В цьому, на його думку, є велика перевага – він оточений по-справжньому лояльними людьми, яким можна довіряти.

Олександра близька для Трампів людина, вона відіграла важливу роль у їхньому знайомстві та одруженні. Тому зовсім не дивно, що вона має можливість щось порадити, або попросити про зустріч.

Другий – робота з лобістами, які знають родину Іванки (доньки Дональда Трампа. – Ред.). Зокрема, з її чоловіком Джередом Кушнером, американським бізнесменом, власником газети New York Observer.

Третій спосіб – робота хоча би протягом півроку з ключовими республіканцями. Голови комітетів Сенату дуже впливові.

– Чи обов’язково зустрічатися з Трампом, аби вирішувати важливі проблеми?

– Ви зустрічаєтеся з багатьма людьми, але не з кожним маєте багату історію відносин…

Є класичний механізм: ви кажете, що є проект розвитку інфраструктури України, конкретно – авіагалузі. Спочатку пропрацювали з міністром ключові питання, й надалі вам потрібні гроші зі США, а також цілком конкретна поміч американських компаній. З цією ідеєю ви виходите на ключових осіб.

Думаю, у вас все вийде. Повірте, зустрітися з конгресменами абсолютно реально. Я сама зустрічалася з головою комітету по інфраструктурі США. Просто планувала зустріч за чотири місяці.

– Про що говорили?

– Про можливості. Він цікавився нашою оборонною галуззю. Розповіла, що у нас відбувається в інфраструктурі, тому що низка проектів потребують допомоги з боку західних партнерів у сфері переоснащення ЗСУ на сучасні зразки ОВТ.

Наприклад,  проект Агенція з перспективних наукових оборонних розробок, створюється за прикладом американської агенції DARPA. Остання дуже відома, це агенція Пентагону, яка створила GPS, інтернет і багато різних речей, не тільки оборонних, а й цивільних.

До цього я мала бесіду з асистентом голови комітету. Це та сама людина, яка готує шефу не каву, а аналітику. (До речі, помічників у сенаторів багато – зазвичай вони профільні.) Спочатку конкретика зустрічі надсилається помічнику, далі – скайп-розмова з ним, потім особиста зустріч з першим помічником, і лиш насамкінець – конгресмен.

По суті, лобісти продають контакти.

– Конкретизуйте.

– У лобістів є чіткі спеціалізації – партійна (ті, хто працює з республіканцями, з демократами), секторальна, а також є ті, що працюють виключно з державними агенціями.

Перше, що вони роблять – моніторять ситуацію. Далі йдуть т.зв. експертні інтерв’ю з сенаторами: “А що ти думаєш про Україну? Як ти ставишся до цих, а як до цих? Ти хочеш попіаритися на темі України чи маєш колег, які хочуть зробити в ній бізнес?”.

Це дуже конфіденційна інформація, подається потім у формі звіту (щось схоже на звіт із фокус-групи, в якому пояснюється аналітика). Доповнюється звітом з медіа-моніторингу. І, власне, сам research. У підсумку, аналітик має зробити висновок: найкращими темами для комунікації буде “А”, “В”, “С”…

 

ІІІ

– “Грантоїди” в Україні теж реалізовують чиїсь геополітичні інтереси?

– Проаналізуйте, скільки людей у виконавчій гілці влади в Україні працює на грантівські кошти. Вони є теж реалізацією геополітичних інтересів.

Цілі офіси віце-прем’єр-міністрів фінансуються коштами USAID. Це агентство надає допомогу Україні у побудові потужного фінансового сектору.

Україна отримає технічну допомогу з боку Федеральної торгівельної комісії (ФТК) та Міністерства юстиції США – основним завданням є розвиток потенціалу Антимонопольного комітету (АМКУ) та Міністерства економічного розвитку й торгівлі України.

BRDO впроваджує ефективне регулювання завдяки партнерству держави й бізнесу, займається прискоренням процесу реформ. Офіс створений за ініціативи Міністерства економічного розвитку й торгівлі та Західних партнерів: Світового банку та уряду Канади.

У нас працює організація Transparency International, експерти якої останні 3 роки лобіюють антикорупційне законодавство – закон про Про запобігання корупції, створення НАБУ та багато інших поправок.

У Верховній Раді є Офіс з фінансового та економічного аналізу, який створено для підтримки реформи управління державними фінансам. Він фінансується німецькою федеральною компанією GIZ за дорученням Федерального міністерства економічної співпраці та розвитку Німеччини (BMZ) та Міністерства Великої Британії з питань міжнародного розвитку (DfID).

Є Європейський інформаційно-дослідницький центр, який підтримується програмою USAID, що виконується Фондом Східна Європа. Центр надає народним депутатам інформацію, яка може бути використана ними у законотворчій діяльності.

– Як це працює?

– Припустимо, є законопроект про ринок електроенергії. Ця тема вигідна Європейському Союзу. ЄС через Європейську Комісію надає підтримку в проваджені проектів. Міжнародні донори самостійно наймають людей, які адаптують українське законодавство під європейське. Це є не наша воля, це воля наших партнерів.

Безумовно, адаптація під умови ЄС не погані, вони не порушують права людини, свободи.

Тобто, вони інтегрують нас з пострадянської енергетичної системи в європейську.

– Хіба це для нас погано?

– Колеги, які працюють у цій сфері, мені пояснювали, що Європа зможе дешевше купувати у нас надлишок енергії.

Українці повинні розуміти: зараз мова не лише про інтеграцію культурних базисів, а ще й ринкових.

Водночас нам (а в першу чергу високопосадовцям) треба звернути увагу на індекс так званого ”винахідницького потенціалу” (для 128 країн світу, які експортують інтелектуальну продукцію) Global Innovation Index 2016, в якому Україна на 56 місці. Це непоганий показник, але зростає він дуже повільно, оскільки система освіти не еволюціонує. Тобто, на мікрорівні українська економіка повільно адаптується до нових умов і важливим завданням для держави є хоча б не заважати новому прошарку підприємців-новаторів. Саме с цією метою в багатьох країна світу створюються стартап/бізнес-інкубатори, що підтримуються державою. Досвід країн-лідерів доводить, що високий рівень економічного розвитку не можливий без інноваційної діяльності, інвестування в обладнання та нові технології.

– Чому про інтеграцію України з ЄС політики не говорять глибше за безвізовий режим?

– Я точно знаю, що виборець готовий сприймати різну інформацію. Питання у подачі. Коли під час виборчої кампанії людям на місцях ми пояснювали, що таке “децентралізація” і як вона працює, для них це було відкриттям. Люди керувалися стереотипом, що це не громади об’єднуватимуться, а два села.

Треба підтягувати українців до іншого рівня дискусії.

Немає “Зради” і “Перемоги”, є плюси і мінуси. Все залежить від аналізу. А в нас немає дискусії на цьому рівні.

Соціально-економічний розвиток держави відбувається до вимог економічних законів. І суспільство отримає результат, коли мислитиме економічними категоріями, а не емоційними “зрада”/”перемога”.

Припустимо, тема Зони вільної торгівлі. У низці країн зона вільної торгівлі сприймається як небезпека для внутрішнього споживача. І навпаки – багаті країни (скажімо, Бельгія) йдуть шляхом протекціонізму внутрішніх ринків або протекціонізму певних галузей, які розвивали би економіку.

А Перу, яка занадто рано відкрилася для зовнішніх ринків, зруйнувавши обробну галузь промисловості та перейшла до того, що люди вручну збирають бавовну – примітивного виробництва. Не хочеться, щоб і ми пішли збирати бавовну.

Я родом із Херсона, де раніше працював бавовняно-паперовий комбінат. Сьогодні замість нього – торговий центр. Були малі підприємці, які торгували на ринку, тобто люди свого часу адаптувалися після радянської кризи і пішли працювати у сферу торгівлі. Але згодом відкрився великий ТЦ, який наситив ринок дешевими брендами, відповідно, малі підприємці (за статистикою по Херсону) припинили бізнес. І це питання до мера, тому що власник торгового центру здійснив лобістські дії для отримання дозволу на те, щоб частина виробничого пострадянського комплексу перейшло під торгову мережу.

Читайте: Де жити дешевше: порівнюємо українські ціни і зарплати зі світовими

Це лобізм на рівні міста, так само існує лобізм на рівні районної ради, коли приходить компанія й каже: “Я хочу тут будувати вітряки”. І районна рада, після громадських обговорень, має надати або не надати дозвіл.

– А в чому проблема ТЦ? Бізнес є бізнес.

– Великі компанії, інвестори не єдині, хто відповідає за долю розвитку регіону, міста. Те, що відкриється ТЦ ще не означає, що місто отримує плюси. Лобіюючи свої інтереси власник ТЦ вбиває малий та середній бізнеси: малі підприємці мають об’єднуватися під спільним дахом, платити власнику ТЦ більшу оренду тощо. Економіка міста не виграє – часто малі та середні підприємства взагалі відмовляються від спроб вести бізнес.

Тобто, лобіювання – це будь-які контакти зацікавлених сторін і часто навіть зацікавлених не у бізнес-частині.

Ростислав Буняк.

Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх