PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTMxOSIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tZm9ybWF0PSJmdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1zaXRlX2lkPSJGYWt0eV9GdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1jb250ZW50X2lkPSJmYWt0eS5pY3R2LnVhIiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMDEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD4=

Біда зближує! Як переселенцю виживати у великому місті та де знайти роботу

З початку російсько-українського конфлікту Донбас покинуло майже півтора мільйона осіб. За 2,5 роки окупації всі ці люди осіли в різних регіонах України, обжилися і залишати нові місця поки не планують.

Тисячі переселенців

Третій рік триває російсько-український конфлікт на Донбасі.  За цей час майже півтора мільйони людей залишили свої будинки в Донецькій і Луганській областях, і переїхали в пошуках мирного життя в інші регіони України.

Тільки в Київ і Київську область переїхало понад 193 тисяч чоловік.  Сусідня з зоною конфлікту Харківська область також прийняла значну кількість людей, що бігли від війни.  На її території зареєструвалися 172 тисячі осіб. У число регіонів, які взяли найбільшу кількість переселенців, входять також Запорізька – понад 100 тисяч зареєстрованих переселенців і Дніпровська області – 60 тисяч тимчасово переселених осіб.  Частина нових жителів взяли регіони і в західній частині України.

Читайте:  Не зламались, а заново будують життя – переселенці зі Сходу (ВІДЕО)

Донецьке братство

Перший час в рядах тих, хто покинув свої будинки, панувала невпевненість, страх перед новими місцями і депресія.  Але з часом люди освоїлися.  Стали гуртуватися, допомагати один одному.  Одним із способів об’єднання стали спільноти в соціальних мережах.

Так, у жовтні 2014 року в соціальній мережі Facebook, була створена група Донецкі- Київські. За 2,5 року вона зібрала понад 30 тисяч учасників.

На сторінках групи строго заборонено обговорювати політику, тролити співрозмовників і розпалювати конфлікти. За порушення цих правил учасників відразу ж банять.

За словами Володимира Воронова, ініціатора цієї інтернет-групи, “донецьке братство” швидко стало популярним серед користувачів, адже ця група допомагає землякам виживати у великому місті і його околицях.

Воронов зізнається, що спочатку не думав, що ідея виявиться настільки затребуваною.

 – Цілі у нас прості: дати можливість донеччанам спілкуватися між собою, ділитися досвідом, давати поради, обмінюватися враженнями, – констатував чоловік.

У групі постійно реєструються нові переселенці, що приїхали до Києва – медики, нотаріуси, економісти, вчителі, менеджери, швачки і багато інших. Тут вони діляться своїми історіями і пропонують послуги і товари землякам зі знижками до 50%.  Новоприбулих одразу попереджають: якщо хтось надумає наваритися на своїх, то нічого не вийде.

Переселенці з Донбасу активно допомагають один одному на новому місці проживання – влаштовують на роботу, допомагають у пошуку житла, дають поради.  Наприклад, про те, як оформити біометричний паспорт або переселенські документи.

Головна особливість даної інтернет спільноти в тому, що його учасники спілкуються не тільки на просторах Facebook, але і в реальному житті.

За два роки було кілька зустрічей.  Проходили вони як семінари та тренінги, як вечірки та неформальні зустрічі, звичайні посиденьки і багато іншого.  Не так давно група збиралася на природі на шашлики, а 16 липня пройде чергове неформальне зібрання в парку Перемоги в Києві.

– Головне завдання подібних зустрічей, – каже Михайло, один з переселенців, – об’єднати людей, дати їм відчути, що вони не самотні в чужому місті, що у них є підтримка, друзі, які допоможуть в скрутну хвилину.  Нам просто необхідно триматися разом, щоб не зійти з розуму.

– Біда зближує, – впевнена Тетяна Мозгова.  – Раніше, люди, які переїхали з Донецька до столиці або в якесь інше місто, навіть і не думали б шукати земляків, спілкуватися з ними, якось допомагати. А тепер ми відчуваємо відповідальність один за одного, якусь спільність.  Це, таке собі, відчуття дому, чи що.  Адже, як би там не було, хочеться згадати рідні місця, поговорити з кимось “про ту алеї в парку”, “про те кафе, де …”.  На мою думку, після ситуації на Донбасі, українське суспільство стало більш відповідально ставитися до своїх співвітчизників.

Читайте:  Переселенці зі Сходу вчать черкащан єдиноборствам та гончарству (ВІДЕО)

Свій за своїх

Подібні інтернет спільноти є і в інших містах України.  Але на відміну від Києва вони не такі численні. Не дивлячись на це, переселенці з Донбасу і Криму досить активно спілкуються один з одним за межами інтернету і намагаються всіляко допомагати своїм землякам.

Наприклад, Світлана Ванюхина, переїхала в Дніпро з Донецька, коли в місті почулися перші вибухи.  Дівчина не хотіла кидати рідний дім, гарну роботу, всіх кого вона знала і любила.  Не хотів їхати і чоловік.  Однак, коли стало ясно, що ситуація в Донецьку в недалекому майбутньому не зміниться, а вибухи і стрілянина стали повсякденним явищам, сім’я зібрала найнеобхідніше і поїхала.

– Спочатку ми переїхали в Дніпро, – розповідає Світлана.  – Місто було нам чуже і незнайоме.  Зняти квартиру було проблематично.  Господарі житла, як тільки дізнавалися, що у нас донецька прописка, відмовляли нам у оренді.  Через кілька місяців ми вирішили переїхати до Запоріжжі. Там більш радо приймали переселенців з Донбасу.

За фахом Світлана інженер-еколог.  З огляду на те, що в Запоріжжі багато заводів, спочатку вона планувала влаштуватися на який-небудь з них. Але, виявилося, що подібний фахівець на запорізьких підприємствах не затребуваний. Далі вона хотіла влаштуватися в якусь екологічну організацію, але і з цим була проблема.

– Мені було дуже дивно, що в такому індустріальному і дуже забрудненому місті не затребувані екологи, – з подивом каже Світлана Ванюхина.  – Як я не намагалася, не знайшла ні одну незалежну і активну екологічну організацію. Стало очевидно, що працювати за фахом мені ніде.

Сумувати і впадати в депресію дівчина не стала і влаштувалася в благодійну організацію Карітас, щоб допомагати таким же переселенцям, як і вона сама.

Зараз Світлана Ванюхина допомагає землякам з працевлаштуванням, організовує безліч тренінгів для тих, хто вирішив змінити рід діяльності або ж створити власний бізнес, допомагає з оформленням грантів, а також з підвищенням кваліфікації.

– Найголовніше – не падати духом і вчасно дати відчути людині, що вона комусь потрібна, не дивлячись ні на що!  – впевнена Світлана Ванюхина.

Багато переселенці, як і Світлана Ванюхина, так само активно працюють в різних благодійних і громадських організаціях, допомагають землякам з отриманням гуманітарної допомоги, в оформленні документів, з працевлаштуванням, психологічною адаптацією і багато іншого.  Адже для багатьох вже стало цілком очевидним, що додому вони повернуться не скоро.  А може і зовсім не повернуться.

– Додому ми з сім’єю повернемося лише тоді, коли там будуть українські прапори, українська влада, відновлена ​​інфраструктура і буде повна безпека, – каже Наталя Демчишина, колись мешканка Луганська, яка вже три роки живе у Львові.  – Але поки там розбиті дороги, будівлі, коли діти не можуть спокійно ходити до школу і в дитячий садок, коли по вулицях їздять танки, ми не можемо туди повернутися. І я поки не вірю, що в найближчі кілька років щось зміниться. Так що цілком очевидно, що нам, так званим переселенцям, треба адаптуватися до нових місць і до нових умов життя.

Раніше Факти ICTV писали про те, що Захарченко погрожував переселенцям, які покинули Донецьк.

Яна Міланова.

 

Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх