PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTMxOSIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tZm9ybWF0PSJmdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1zaXRlX2lkPSJGYWt0eV9GdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1jb250ZW50X2lkPSJmYWt0eS5pY3R2LnVhIiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMDEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD4=

Грем Макстон: ЄС не знає, що робити з Україною. Але Київ повинен йти іншим шляхом

Генеральний секретар Римського клубу Грем Макстон в інтерв’ю Фактам ICTV спрогнозував революцію бідних у найближчі 10 років та пояснив, чому Євросоюз не прийняв до себе одразу Україну.

Грем Макстон – всесвітньо відомий економіст, генеральний секретар Римського клубу, критикує сучасне економічне мислення. Вважає, що управляти економічним зростанням потрібно так, щоб вирішити ключові актуальні проблеми – безробіття, нерівність та зміни клімату.

У 2011 році він випустив книгу Кінець прогресу: як сучасна економіка нас підвела, яка увійшла у топ-20 бестселерів за версією журналу Spiegel.

Грем Макстон був регіональним директором в Economist Group у Гонконзі, консультував Booz.Allen&Hamilton, а також працював у сфері банківських послуг у Citigroup та American Express.

Факти ICTV поговорили з генеральним секретарем Римського клубу на Київському міжнародному економічному форумі, який відбувся 5-6 жовтня. 

 

– Між розвинутими країнами та тими, що розвиваються зростає величезна прірва – багаті стають ще багатшими, а бідні – біднішими. Україна приречена на бідність?

–  Існує великий міф про те, що розвиток сприяє добробуту. Але це не так. Тому що так зване економічне зростання, очевидно, лише посилює прірву між багатими та бідними.

У книзі французького економіста Тома Пікетті, яка називається Зростання у 21 столітті, добре показано, що ніяке економічне зростання не може бути рецептом добробуту людей.  І це справді так.

Тому, для того, щоб уникнути цієї нерівності між багатими і бідними, Україна повинна стати на шлях інклюзивного розвитку, а не копіювати західний шлях.

Цей шлях для України повинен простягатися через контроль держави над економікою. Вам не можна усі економічні процеси довіряти виключно ринку.  Це буде помилкою.

– Чи не йде усе до того, що через 10-20 років ми побачимо революцію бідних людей або ж цілих бідних країн?

– Так, це дуже навіть реально.

Люди справді дуже довго жили у бідності. Через це вони мають великий досвід терпляче жити у бідності і нічого не змінювати.

Давайте поглянемо на те, як жили люди за 100 років до французької революції чи жовтневої революції у Росії.

Того часу розрив між бідними і багатими був надзвичайно великим. Люди жили без революцій і терпіли усе це довгий час.

Але зараз усе інакше: населення стає набагато більше освіченим.

З’явився середній клас, який звик до певної якості життя. І саме тому середній клас вимагатиме радикальних соціальних змін.

Тому я цілком допускаю такі протестні рухи через деякий період часу.

Було б добре, щоб вони відбулися якнайбільше м’яко і зміни прийшли шляхом так званої оксамитової революції, наприклад. Це був би найкращих варіант для нас усіх.

– Є думка, що Україні варто дотримуватися політики національної економіки і прагнути стимулювати внутрішнього виробника.  Ви з цим погоджуєтесь?

– Це справді цілком можливо. В Україні проживає понад 42 мільйона людей. Подивіться на такі країни як Сінгапур чи Швейцарія, де дуже маленькі населення і ринок. Це їм завадило?

Україна має насправді великий шанс на успіх, адже це велика країна, де є багато ресурсів. Тут лише питання в економічній політиці – як її правильно побудувати, щоб прийти до бажаного.

– Нам треба йти до Євросоюзу? Економіст Ерік Райнерт каже, що політика ЄС щодо України схожа на колоніальну.

– Насправді я не знаю, наскільки правильно оцінювати підхід ЄС до України як колонізаторський.

Але не думаю, що у Брюсселі є політики, які розглядають Україну лише з огляду на її ресурси. Усе набагато ширше.

Водночас, як на мене, ситуація є подібною до періоду кінця існування Радянського Союзу у 1990-х, коли деякі країни, наприклад, Румунія були залишені у підвішеному стані.

Тобто, без опіки як з боку СРСР, так і з боку Європи.

У той момент Європа відчула певну відповідальність за те, щоб допомогти налагодити життя у таких країнах, які були кинуті напризволяще.

Так само зараз і з Україною, яка забажала стати частиною Євросоюзу.  Європа повинна була б відповідати на це прохання українців.

– Але що пішло не так?

– Зачинити двері перед Києвом було б неправильною ідеєю ЄС.  Хоча зрозуміло, що деяка частина населення України все ж таки схильна до Росії.

Питання прийому України до ЄС  водночас є питанням і стосунків з Російською Федерацією.

Європа не знає, що робити: потрібно приймати Україну одразу чи спочатку треба попередньо  вирішити стосунки з Росією?

Богдан Амінов.

 

Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх