PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTMxOSIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tZm9ybWF0PSJmdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1zaXRlX2lkPSJGYWt0eV9GdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1jb250ZW50X2lkPSJmYWt0eS5pY3R2LnVhIiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMDEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD4=

Богдан Карпенко: Ворог зацікавлений у популістичних дурнях у Facebook

Факти ICTV у рамках спецпроекту #СилаFacebook публікують інтерв’ю з популярним блогером Богданом Карпенком. Який вплив Facebook має на політику? Як стати популярним у країні через соціальну мережу? Як взагалі поєднуються блогерство і політика?

Богдан Карпенко – популярний Facebook-блогер. На своїй сторінці у соцмережі розповідає про політику, країну та #перемога.

Богдан Карпенко (Львівський Батяр) – це віртуальний персонаж. Насправді, реального власника блогерських акаунтів у широких колах не знають. Та й сам він не має бажання розвіртуалізовуватися. Тим не менш, на сторінку блогера у Facebook підписано більше 22 тис. осіб.

 

Для перегляду спецпроекту #СилаFacebook НАТИСНІТЬ СЮДИ

Далі – пряма мова Богдана Карпенка. 

 

Facebook – не ТБ, тут є зворотній зв’язок

– “Хороший блогер” не означає “хороший політик”.

Мені важко уявити, як навіть популярний блогер зможе потрапити в політику самостійно, виключно завдяки лайкам і репостам. При цьому не маючи фінансування та не беручи участь у команді рейтингового політичного проекту.

Facebook – чудовий спосіб максимально швидко донести власну позицію, ЗМІ легше цитувати політика. Політик без Facebook просто не використовує цю очевидну перевагу.

У ЗМІ багато повідомлень про те, що все більше українців користуються Facebook, мова про мільйони (у соціальній мережі 9,6 млн українців – Ред.). Маючи програму, команду, фінансування політик може отримати додаткові голоси через Facebook .

Авжеж, слід враховувати специфіку соцмереж. Це не телевізор, де політик просто говорить у камеру.  Зворотній зв’язок з’являється миттєво і може може призвести як до зростання кількості голосів, так і навпаки – суттєво і швидко зменшити кількість потенційних виборців.

 

Ворог зацікавлений

у популярних дурнях 

Facebook дає можливість відмежовуватись від тих поглядів, які не розділяєш, – ті ж бани. Як наслідок, при зловживанні цією функцією, блогер створює навколо себе комфортний світ з виключно однодумців, який відриває його від реальності. Це проблема великої кількості відомих “фейсбучних активістів”, які тепер дивуються, чому їхні акції не знаходять підтримки.

Facebook сам по собі об’єднує людей з різними поглядами, викривлює ж реальність блогер, ігноруючи некомфортні для себе погляди.

І чим більше ігнорування – тим викривленіша реальність.

Окрім того, у Facebook немало ознак штучної накрутки популярності блогерів та їхніх постів. Це ще один спосіб викривлення реальності, зокрема для самого блогера. Причому необов’язково, що до цієї накрутки власник акаунту має відношення.

Це елемент інформаційної війни: ворог зацікавлений у тому, щоб в інформаційному полі України було якнайбільше популярних дурнів, які ставатимуть експертами для аудиторії. Ворог цілком може популяризувати цих дурнів і робити штучну накрутку їхніх постів.

 

Щоб бути на ТБ, треба дурня

Я прекрасно розумію, що моя аудиторія не показує реальне співвідношення політичних симпатій в Україні.
Для того, щоб стати впізнаваним на рівні України, Ваш Facebook повинен бути потужним інформаційним майданчиком, який відвідують журналісти, політики, а не просто ваші друзі-знайомі.

Я не брав участь у ефірах, можу лише сказати припущення: найправильніший спосіб потрапити на ефіри українського ТБ – це декларувати популістичну дурню, займатись примітивним критиканством влади тощо.

Вперше Україна отримала владу, яка здійснює важливі державницькі рішення, які дають і даватимуть результат. Але почалася травля. Інша ж справа постійно любити популіста, який не дає жодного результату, зате гарно говорить, але його слова розходяться з його діями.

Я не хочу сказати, що на нашому ТБ суцільні фріки, та дурні. Але гостей з правдивим державницьким мисленням у рази менше, аніж популістів.

 

Я би віддав свій голос Ірині Геращенко

Блогер повинен чітко розуміти, що приєднуючись до політичної сили, він починає нести відповідальність за всі її дії, а не тільки за ті, які подобаються його читачам.

Є політики, які самі ведуть свої сторінки у Facebook, і мені цікаво читати їхні пости. Якби проводилося опитування, в якому з кількох достойних кандидатур треба обрати когось одного, то я би свій голос віддав Ірині Геращенко.

На мою думку, у категорії “антирейтинг” з величезним відривом перемагає Сергій Лещенко, далі йде Мустафа Найєм та Віталій Шабунін. Так негативно налаштувати проти себе багато людей, маючи зовсім нещодавно великий кредит довіри, ще потрібно вміти.

Справді, у них активний Facebook, але водночас ці особи вступають у конфлікт з аудиторією, є подвійні стандарти, застосовують бан не тільки за якусь неадекватність, котрої вистачає, а й за реальну критику. Причина цих банів – дешеві маніпуляції, примітивне критиканство, відверта брехня.

Вплив Facebook – не міф, адже наші політики активно використовують його, відповідно, бачать і тексти, і реакцію на тексти. Роблять висновки, кожен – свої. Facebook з цієї позиції якраз на політиків має набагато більший вплив, чим на виборця. Виборці більше орієнтуються на телебачення.

Став популярним і не можу полишити

Я публікував думки про події, їх розділяли читачі, поширювали – так формувалася моя аудиторія. Порада одна: будьте послідовні у своїх поглядах, не бійтесь визнавати помилковість поглядів, пояснюйте аудиторії, чому ви змінили ставлення, якщо така зміна відбулась.

Якщо ваші аргументи аудиторія вважає переконливими, вона розділятиме їх і надалі. Якщо аудиторія вважатиме, що ви непослідовні, то піде. Якщо аудиторія вважатиме, що ви обманюєте – теж піде.

Це і щодо джинси, про яку так люблять часто говорити, один одного обвинувачуючи у замовності матеріалів. Ніхто краще не відрегаує на неї, аніж аудиторія блогера, яка його за такі маніпуляції просто викине з інформаційного поля.

Для мене Facebook і Twitter – це захоплення. З якоїсь дивної причини став популярним, і це все тепер відбирає дуже багато часу. Ситуація така: ні кинути (бо мало блогерів намагаються протистояти постійному популізму, мають можливості поширювати і позитивні новини для великої аудиторії), ні нести (бо потрібно більше часу приділяти вже своїй роботі, яка не має жодного стосунку до політики, але дякуючи якій я маю кошти).

Хтось хоче стати популярним блогером, щоб з цього пройти у політику чи на телебачення. Я ж випадково став популярним і постійно шукаю можливість повернутися до звичного життя. Але поки її не знайшов…

Богдан Амінов. 

 

Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх