Пристрасті за Конституцією: чим небезпечний Основний закон (відео)

Вже кілька тижнів в Україні не припиняються дискусії навколо Основного закону. Це один з моментів, вирішення якого має сприяти зменшенню напруження в суспільстві. 

Основний закон 96-го року на той час був революційним документом, який утвердив президентсько-парламентську республіку.

Хоча зараз фактично вся влада – у глави держави. Він за згодою Верховної Ради призначає прем’єра і одноосібно решту урядовців. Президент подає кандидатури Генпрокурора та голови СБУ на затвердження парламенту, але звільнити їх може і без згоди депутатів.

Також самостійно призначає та звільняє всю виконавчу вертикаль – голів областей і районів. Він може заветувати будь-який закон і розпустити Верховну Раду, якщо впродовж 30 днів однієї сесії немає пленарних засідань.

Правда, дехто нагадує і про 7 пункт 106 статті Конституції, який передбачає, що Президент призначає позачергові вибори парламенту, причому далі жодних уточнень.

Тобто, як тільки Рада виходить з-під контролю Банкової, глава держави може її розпусти. А важелів впливу на гаранта – практично жодних. Бо застосувати норму про імпічмент – просто нереально.

«Треба величезну кількість голосів, більшу навіть, ніж конституційна більшість. Більше ніж 300 голосів в парламенті для того, щоби насправді ця процедура була реалізована. Крім того, треба й висновки Верховного суду, конституційного Суду», – пояснює голова Ради лабораторії законодавчих ініціатив Ігор Когут.


За Конституцією 2004-го, діяла ефективніша система стримувань і противаг. Україна була парламентсько-президентською республікою, глава держави залишався серйозним гравцем, мав більше повноважень для розпуску Ради. Зокрема, якщо за місяць вона не сформує коаліції, або за 2 місяці – уряду, і якщо за 30 днів не засідатиме пленарно.

Але при цьому більша частина владних повноважень була в парламенту, він формував коаліцію і затверджував уряд, міг звільнити будь-якого міністра, а також давав згоду на призначення та мав право звільнити Генпрокурора. Тобто, парламент був відповідальним за долю країни.

І така форма правління притаманна більшості демократичних держав, тому саме до неї треба повернутися – закликає другий Президент України Леонід Кучма, завдяки якому з‘явилася перша Конституція незалежної України. І саме його варіант переходу до парламентсько-президентської республіки став компромісом у вирішенні кризи 2004-го.

«В Україні ніколи не було царів. Ми під царями жили – це так. В Україні були гетьмани, але гетьмани були повністю залежні від зборів. Збори все вирішували, а не гетьман все вирішував», – каже Кучма.

Водночас, із поверненням до Конституції є серйозні проблеми. Адже за нею депутатів обирали за партійними списками, а коаліцію формували тільки фракції. Що робити тепер з мажоритарниками і з Радою загалом – невідомо.

Можна піти на перевибори парламенту, але тоді вся влада залишиться в руках Президента. Чого не захоче опозиція. Перезавантажити всю владу не хоче Партія регіонів. Ще одна заковика – заборона міжфракційних міграцій, що суперечить будь-яким демократичним нормам.

Тож поспішати з конституційними змінами не варто, каже колишній спікер Володимир Литвин. Йому прикро, що і влада, і опозиція знову намагаються переписати основний закон під себе.

«Сьогодні знову йдеться про те, щоб змінити форму правління, а менше уваги, точніше взагалі не звертають увагу на те, а як же організувати життя в країні», – наголошує Литвин.

Але й залишати чинну редакцію Конституції не варто, бо це лише поглибить політичну кризу. Питання в способі її змінити. Опозиція нагадує Президентові – 2010-го попередній варіант Основного Закону моментально скасував Конституційний Суд, і тепер він може все повернути. Цього чекає Майдан. Однак на Банковій не поспішають і закликають вносити зміни впродовж двох сесій.

//ICTV

Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх