Чи потрібні Україні інтернати? Плюси та мінуси інтернатного виховання

Для когось він став другою домівкою, а держава називає такі заклади тягарем і сьомий рік поспіль намагається реорганізувати. Мова йде про інтернати. Один із таких цими днями відсвяткував своє 50-річчя.

Для когось він став другою домівкою, а держава називає такі заклади тягарем і сьомий рік поспіль намагається реорганізувати. Мова йде про інтернати. Один із таких цими днями відсвяткував своє 50-річчя.

Хоч і не поруч з батьками, зате в теплі, нагодовані та доглянуті. Ці учні  здебільшого не круглі сироти, а діти із бідних родин. Мама Олі без чоловіка виховує аж четверо діток, і забезпечити їх самотужки не може ніяк. Тому й віддала доньку до інтернату.

Через півстоліття за свої парти повернулись випускники 10-го-А. Уже сивочолі з трепетом згадують шкільні роки.

Кажуть – колись у Чортківській школі-інтернаті була найякісніша освіта в районі. І, як нинішня учениця Оля, запевняють – для бідних сільських родин інтернат – порятунок.

«Мама працювала одна. Батькова пенсія, він був інвалід, повністю паралізований, була маленька. Коли я пішов в школу-інтернат, я був на повному державному забезпеченні», – говорить випускник Чортківської школи-інтернату Ігор Павлишак.

Натомість колишній народний депутат і екс-міністр Павло Качур, теж тутешній випускник, наголошує – сучасним дітям таки краще в родині.

«Щоб кожен день були батьки, щоб кожен день була ця батьківська опіка. Я бачив, як росли мої діти, я бачив, як росли мої онуки. Мені здається, що я багато того не мав», – каже випускник Чортківської школи-інтернату, Павло Качур.

Натомість уповноважений Президента з прав дитини Юрій Павленко дорікає керівникам інтернатів, мовляв, вони бережуть застарілу систему, аби не втратити державного фінансування.

«Переконують батьків – ви віддайте в інтернат – там буде краще, ніж у вас у цій розваленій хаті жити», – говорить уповноважений Президента України з прав дитини Юрій Павленко.

Директори інтернатів закликають усе ретельно зважити, бо зі збільшенням державної допомоги почастішали випадки, коли горе-батьки в дітей забирають останнє та ще й знущаються над ними. Та й просто бідні сім’ї, особливо неповні, не дадуть того, що є в інтернаті.

«Вони мають чотириразове харчування. Діти забезпечені підручниками, місцем проживання. Мають тепленькі, чистенькі гарні спальні, вдома вони сто відсотків такого не мають», – каже директор Чортківської школи-інтернату Олександр Ковальчук.

Нині в Україні 741 інтернат. Майже половина закладів – для дітей з фізичними та розумовими вадами, решта – загальноосвітні – для сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування,  і спеціалізовані, тобто, гімназії, колегіуми, ліцеї. Розмови про реформування інтернатів тривають сім років, але результату – катма. Натомість у Чорткові самі реформувалися. Тепер тут з-понад чотириста діток дві третини – учні із міста, школа готова до будь-якого профілю – математичного, гуманітарного чи спортивно-патріотичного.//Оксана Кваснишин, «ФАКТИ», ICTV

Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх