PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTMxOSIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tZm9ybWF0PSJmdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1zaXRlX2lkPSJGYWt0eV9GdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1jb250ZW50X2lkPSJmYWt0eS5pY3R2LnVhIiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMDEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD4=

Він сумує за англійськими дощами та фолком, але все це проміняв на кохання

Справжній МакЛенон із клану МакЛенонів просто посеред України. У Кіровограді мешкає українсько-британська родина.

В Ентоні МакЛенона за плечима – служба у британській армії, тож він нічого не боїться. У його рідному містечку на півдні Англії чимало студентів із усього світу, були й з України. У 90-ті на запрошення українського товариша Тоні приїхав у Кіровоград.

«Коли я вперше сюди приїхав, це був суцільний культурний шок. Їхав із Києва до Кіровограда на чомусь схожому на автобус, просто відкривши рота. Бачу – люди щось продають просто на дорозі, старі люди сидять поруч. Це як подорож у минуле століття. Я багато мандрував світом, я багато бачив, але такого – ніде і ніколи», – згадує Ентоні.

У Кіровограді він познайомився з викладачкою місцевого вишу Іриною. Після весілля поїхали на батьківщину чоловіка – там народилися їхні сини. Усе було добре: нові друзі, добробут, заможна країна. Займалися ресторанним бізнесом. Та Ірині закортіло повернутися додому.

«Не хлібом єдиним живе людина. Хочеться якось реалізуватися, якось спілкуватися із друзями. Не просто з ким попало – з людьми, котрі тобі близькі за духом, які тебе розуміють», – пояснює Ірина МакЛенон.

Після повернення у Кіровоград, відкрили свій паб. Попри те, що Тоні не розмовляє ні українською, ні російською, він – душа компанії серед своїх українських друзів і до того ж – воротар аматорської футбольної команди.

Усі побутові питання вирішує Ірина. Британець зі старовинної шотландської родини намагається призвичаїтися до способу життя, що не піддається жодній логіці – на кшталт нескінченних свят чи відсутності гарячої води. Та в обох країнах вони – бажані гості.

«У моїй країні легше знайти роботу, легше вижити. Проте щоденне життя у моїй країні легке, розслаблююче, але дуже дороге. Тут дешевше жити. Та як на мене, ми, люди – всі однакові. Просто говоримо різними мовами», – вважає Ентоні.

Він сумує за англійськими дощами, британською фольк-музикою, а найбільше – за рибними чипсами. Та зізнається: його щастя тут, поруч із українсько-британською родиною.

Їхні сини Антон та Андрій спілкуються трьома мовами – українською, англійською та російською – і запевняють: байдуже, якою розмовляти.

//ICTV

Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх