Онулити гріхи в Україні можна посеред дикої природи на нульовому кілометрі

Дунайський біосферний заповідник святкує сьогодні день народження.

Екзотика – просто поряд. У містечку Вилкове, звідки найзручніше потрапити до Дунайського біосферного заповідника, прямо у єрику, або каналі, цвіте латаття, а на рибу полює баклан.

А неподалік острів Єрмаків – на кордоні із Румунією. Ще донедавна там випасали худобу і заготовляли очерет, з якого, до речі, робили папір для Великої Радянської Енциклопедії!

У 90-х виснажені землі приєднали до заповідника. Корови й коні досі тут ходять, але тепер вони – дикі.

Туристів сюди почали пускати лише 10 років тому,зрозумівши, що державного фінансування не вистачає. До того ж, помилувавшись дикою природою, люди більше замислюватимуться над тим, як її зберегти.

 

На Дунай туристи їдуть за дикою природою, яка для Європи – вже екзотика. Тут 276 видів птахів і 106 видів риби, але щоб побачити всю цю красу треба бути справжнім щасливчиком.

Крилаті до уваги туристів не звикли і одразу ж здіймаються в небо. Але мандрівників це не зупиняє. У заповідник вони їдуть, переважно на Нульовий кілометр, де Дунай впадає в Чорне море – сфотографуватись і загадати бажання.

«Якщо людина пройшла через «0», автоматично анулюються усі гріхи. А якщо загадати бажання у самому «нулі» – вони виповняться. Ця легенда працює вже років 12», – розповідає науковий співробітник Дунайського біосферного заповідника Тетяна Балацька.

Інспектор служби охорони та природокористування Олександр Зубицький ловить на острові браконьєрів і спостерігає за птахами, рибами та комахами, яких тут 800 видів. А ще 24 види червонокнижних риб, і понад 60 рідкісних птахів, на яких щороку приїздить помилуватись 25 тисяч туристів! Стандартний набір розваг: фотографування, візит на острови з обов’язковою рибною юшкою та запашним чаєм із місцевих трав.

Та окрім них, на 50 тисячах гектарів заповідника людей вистачає. Наприклад, є рибалки, які мають спеціальний дозвіл і виконують умови заповідника.

А ще у заповідній зоні живуть люди. Надія Калініна, мешканка Анкудінового острова, журиться – нині тут нема навіть поліклініки. Зате воду бабуся п’є прямо з річки, як це робили її предки.

А головне – тут можна жити і відпочивати у гармонії з природою.

//ICTV

Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх