Подробиці вибуху під час навчань з Януковичем: селяни думали, що “москалі” нападають (аудіо)

“Ми би тут всі пішли – завтра був би цвинтар заповнений”, – розповіли ФАКТАМ селяни

Під час демонстраційно-тактичних навчань військових у Міжнародному центрі миротворчості та безпеки Сухопутних військ у Львівській області військові схибили і поцілили в озеро села Грушів.

Як повідомляли ФАКТИ, село розташовано за кілька кілометрів від українсько-польського кордону.

Ракета упала поблизу населеного пункту в озеро. За словами очевидців, через вибух загинула риба в озері, а вибуховою хвилею позносили намети, які стояли на березі озера. Люди, що перебували там, дивом не постраждали.

Кореспонденту ФАКТІВ вдалося додзвонитися місцевій жительці пані Надії.

Наводимо колоритну розмову “без купюр”.

–        Пані Надіє, мене звати Іван Кривий, кореспондент каналу ICTV.

–        Слухаю Вас.

–        Кажуть, Ви живете недалеко від озера?

–        Пару метрів.

–        Скажіть…

–        Короче говоря, то, хлопці, “сільнєйше” щастя від Бога, що не на нашу землю, бо ми би тут всі пішли – завтра був цвинтар заповнений. Але Богу дякувати, що то пішло в ставок, поглушило трохи риби і більше нічого.

–        Це о котрій годині сталося? Що сталося?

–        Зараз скажу, приблизно біля пів першої. Я йшла з магазину, зупинилася з одним мужчиною поговорити, а то як бабахне, вікна в магазині — я думала, що вони всі вилетіли (тільки вставили нові вікна, і вже “пішли спати”). Вертаюся — все на місці. Ну, слава Богу, думаю, я так і не знаю, то в нас машини возять камінь на дорогу, я думала — машина їде, гружена сильно, 30 тонн везе, напевно скат вистрілив. Та ні. Але то всьо в ставок, то не є тут. То щастя від Бога, що наше озеро то сприйняло.

–        А що це було?

–        То летіло, то є якісь маньоври. Всі говорять, що то з Дубровиці (село біля полігону — ред.), то якісь випробування. А там решту  – шукайте, розбирайтеся.

–        А вибух був один?

–        Страшний – один, дуже страшний.

–        Чи озеро велике Ваше?

–        Дуже велике, приїдьте, подивіться; то “хімія” робила великі запаси води, бо відкачували сірку, а треба було наповняти “скважини” водою. У нас багато риби, але дуже багато риби заглушилося, зразу лодки появилися і рибу хапали.

–        Чи село запаслося рибою?

–        То не село, там паньство зі Львова, вони мають свої дачі, село не причетне.

–        Але всі живі і здорові?

–        Всі живі і здорові, слава Богу, дякую, приїдьте, все покажемо і розкажемо.

–        Ми використаємо інтерв’ю в нашому матеріалі.

–        То добре, але я кажу як воно було. Пси, я приходжу до хати на подвіря, а невістка каже: “Собака чуть не в гараж скочив, ланцуг чуть не зірвав з того страху”. Та так, ми на дорозі не мали поняття, що то ся робить. А ще один мужчина каже, то вже, напевно, “москалі” на Україну нападають. Я кажу, що вже звар’ювали.

–        Пані Надіє, чи полігон далеко від Вас?

–        Полігон трошки дальше. До Немирова є 10 км, з Немирова до Котів є ще 7. Сімнадцять кілометрів.

–        А до Польщі?

–        А до Польщі мені є 3 кілометри.

–        Не дай Бог би перелетіло?

–        Та ще трошки — ми би мали таку велику неприємність, ойойой, не знаю, коли ми би від цього, як то кажуть, “обібрали”. То би було дуже нездало.

–        А такого не було раніше?

–        Ніколи, ніколи, я вже маю 65 ркоів, Богу дякувати, я ніколи такого не чула.

–        Щиро дякую, Вам, добраніч.

Добраніч, і Вам усього доброго.

// Іван Кривий, ICTV

Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх