Курсанти-нахімовці, які перервали урочистості окупанта гімном України: У нас забрали шматок серця (відео)

Серед відважних 20-річних юнаків, які не побоялися піти наперекір російським агресорам – двоє прикарпатців.

Серед відважних 20-річних юнаків, які не побоялися піти наперекір російським агресорам – двоє прикарпатців.

Один із них – Василь Глинянюк із Коломиї. Про геройський вчинок сина мама дізналася з телевізора.

Василя в екрані не побачила, бо той був за спиною однокурсника, впізнала заклад – військово-морську академію, де навчається майбутній воїн. Одразу зателефонувала.

Василю Глинянюку 7 березня виповнилося 20. З 4-х років мама сама виховувала сина. І тепер з гордістю розповідає: він у неї – вихований, чесний і справедливий.

Хлопець мріє стати зв’язковим військово-морського флоту. До офіцерського звання та здобуття професії залишилося довчитися 2 роки.

Василь, як і більшість його одногрупників, вирішив залишити заклад, який перейшов під юрисдикцію Росії. А поки разом з іншими понад 80-ма ліцеїстами щоранку молоді українці піднімають державний прапор і співають гімн.

«Ми все одно стоїмо до кінця. Ми будемо виконувати свій обов’язок, не зважаючи на те, що тут підняли не наші прапори. Ми все рівно стоїмо за нашу Україну. Бог з нами, ми надіємося на свободу і все краще», – каже курсант.

Начальник військово-морського ліцею Ігор Колєжнюк заспокоює усіх матерів – з їхніми синами все гаразд. І як тільки надійде наказ – їх переведуть в Одесу чи Житомир. Сам же наставник обіцяє не покидати закладу, поки не влаштує всіх вихованців.

«Вирішу долю останнього ліцеїста і сам поїду на батьківщину. Батьківщина у мене – тут, але поїду до батьків далі продовжувати службу у місті Рівне», – каже Колєжнюк.

Серед курсантів Нахімовки – майбутні захисники вітчизни з різних областей – від Закарпаття до Сумщини. І всюди їхнім вчинком пишаються.


 

//Вікторія Рощина, «ФАКТИ», ICTV

Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх