В парку Шевченка багато дармоїдів – шахіст

38 років у парку Шевченка: Анатолій Степанов не бачить міста, бо постійно грає в шахи

38 років у парку Шевченка: Анатолій Степанов не бачить міста, тому що постійно грає в шахи

Я тут постійний клієнт з 1977-го року, можете уявити? Я намагаюсь не пропустити жодного дня, завжди приходжу у парк Шевченка. Я знаю всіх, і мене всі знають, спитайте будь-кого.

Колись ми грали на лавках, бо тут не було столів. От в Одесі чи Львові досі грають на лавках і не можуть поставити шаховий парк, щоб люди відпочивали, як тут.

Раніше цих навісів від дощу не було. Хоча вони зовсім не захищають від зливи, бо занадто високі. А столи раніше були дерев’яні, вони загнивали, падали, їх сто разів ремонтували. А от 10-12 років тому поставили доброякісні столи, правда лавки ще слабенькі.

Зазвичай приходжу в обід, а піти можу і о сьомій годині, і о десятій. Взагалі я живу у Тарасівці, а до міста приїжджаю тільки у парк Шевченка. Добираюсь сюди приблизно годину. Я навіть не знаю, що відбувається зараз у місті. Буває, їду Києвом і дивуюсь: скільки всього побудували, а я сиджу в цьому парку, і не бачу цієї краси.

Раніше я міг тут грати хоч цілодобово. Але одного разу я впав у відкритий люк на вокзалі, і через травми в мене лопнули капіляри. Тепер я більше двох-трьох партій не граю, починає боліти голова.

Я знаю тут всіх шахістів, знаю, хто як грає, в кого який розряд, а у кого взагалі немає… А сам я кандидат у майстри спорту по шахам, колись сильний був. А зараз пішов на пониження, старість бере своє, мені все ж так 75 років.

Тут багато дармоїдів. Наприклад молодь – я приїжджаю зранку, а вони сидять і грають. Де вони працюють, як заробляють, чим живуть? Не маю уявлення. А запитати якось незручно. 

Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх