PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTMxOSIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tZm9ybWF0PSJmdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1zaXRlX2lkPSJGYWt0eV9GdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1jb250ZW50X2lkPSJmYWt0eS5pY3R2LnVhIiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMDEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD4=

Коли PayPal прийде в Україну

ІТ-активіст Ілля Кенігштейн про запуск 3G, впровадження PayPal та українські стартапи 

Ілля Кенігштейн − ІТ-активіст, який лобіює в Україні економіку інновацій. Ініціатор упровадження 3G, зараз разом із партнерами займається введенням міжнародної платіжної системи PayPal на українському ринку.

Підприємець і громадський діяч розповів «Фактам» про те, які перепони стояли на шляху мережі третього покоління в нашій країні; про те, що варто зробити, аби PayPal запрацював, а також про те, що в Україні багато грошей, але немає вдалих стартапів.

Далі – пряма мова.

Коли PayPal зайде в Україну – значить, вона почала одужувати

PayPal – це криголам, за допомогою якого ми хочемо вирішити проблему електронних платежів. Зі своїми актами про виконані роботи і мокрими печатками Україна знаходиться в повному Середньовіччі. Упровадження PayPal – це, в хорошому сенсі, впровадження Троянського коня, щоб врешті змінити зайві закони, котрі ускладнюють життя. 

Я написав в PayPal – запитав, чому їх немає в Україні?

Вони відповіли, що поки не розглядають Україну як країну, цікаву для свого розвитку, через три проблеми: законодавство, антилоббінг з боку приватних фінансових структур і держави, в особі цього законодавства, і третє – Україна є лідером серед інтернет-шахрайства у світі.

Утім, їх вдалося зацікавити.

Я домовився про зустріч зі своїм товаришем Владиславом Рашкованом, – заступником голови Національного банку України і запитав його, чи хоче він впровадити PayPal в Україні. Він запевнив, що хоче – з того моменту ми почали над цим працювати.

Насамперед ми вирішили, що потрібно гармонізувати вимоги PayPal до ринку та існуючого українського законодавства. Я звернувся в «Deloitte Україна» (фірма, яка надає послуги аудиту та консалтингу в галузі економіки. – Ред.) – запропонував їм приєднатися до впровадження PayPal в Україні. Пізніше підключилися «Baker&McKenzie» (юридична фірма, що працює у сфері глобальної світової економіки. – Ред.), які у свою чергу, підключили до процесу Американську торгово-промислову палату в Україні.

У результаті ми дійшли висновку, що є два шляхи впровадження PayPal.

1. Короткий шлях: зміна певних інструкцій усередині НБУ, без необхідності міняти закони. На цьому ми зараз і сфокусувалися.

2. Довгий шлях: необхідність змінювати близько семи законів і пропускати їх через Верховну Раду.

Але в останньому випадку, проект може затягнуться мінімум на кілька років. Частина людей в НБУ сьогодні зацікавлені в другому сценарії розвитку. Вони розуміють, що процес впровадження неминучий, але хочуть його відтягнути. Ми ж кажемо про те, що у нас немає часу, і це необхідно зробити швидко. Вони вставляють палиці в колеса, використовуючи бюрократичні моделі, які існують всередині НБУ.

Можливо вони бояться, що PayPal зведе нанівець багато сірих схем з боку існуючих фінансових структур.

Крім того, PayPal не платитиме відкати і хабарі та не купуватиме ліцензію, сплачуючи її подвійну вартість.

PayPal – це користь не лише для фрілансерів, у яких з’явиться можливість зробити щось своїми руками і продати за кордон. Це – барометр для світових інноваційних компаній. Побачивши, що PayPal зайшов в Україну вони зрозуміють, що країна починає одужувати.

Не важливо, хто очолює цей процес, головне, що він неминучий.

Держава змушує людей себе обманювати

Сьогодні корупціонери й ті, хто мислить категоріями 70-х років, розуміють, що їх кудись «несе», і якщо вони не зміняться, то опиняться на смітнику. Хоче держава впровадження PayPal в Україні чи не хоче, зацікавлений у цьому Президент чи ні – це нас не цікавить. Ми вважаємо, що Президент і Прем’єр – найняті суспільством менеджери, а не вершителі доль.

Існують напівлегальні способи отримати гроші з електронних платежів – наприклад, через польські рахунки, тому що в Польщі працює система PayPal. Багато українців так і вирішують проблеми з коштами, які надходять на платіжну систему. Люди змушені весь час  вишукувати якість варіанти, які ведуть до обману держави навіть тоді, коли вони не хочуть її обманювати. Але держава сама змушує людей до обману, через штучно створені перепони до нормального розвитку і це треба змінювати.

Приїзд представників PayPal в Україну зараз знаходиться в процесі обговорення.

Там, ясна річ, знають про всі наші ініціативи – вони, до речі, були в шоці, коли побачили, скільки людей підписалися на сторінку «PayPal в Україні» і були нам вдячні.

Ми ще не закінчили це завдання, тому говорити навіть про попередні результати, поки дуже рано.

3G обійшовся операторам в 1 мільярд доларів

Величезна кількість можливостей, які можуть змінити економічний ландшафт України очевидні. 3G була однією з них.

Рік тому, коли ми з другом Владом Воскресенським, засновником компанії Invisible CRM, почали думати про впровадження 3G, усі запевняли, що це неможливо, і це один із каменів спотикання з існуючою олігархією, адже 3G в Україні був лише в компанії «Тримоб». Її бізнес-модель полягала в тому, аби, маючи ексклюзивну ліцензію на 3G, бути проданою за величезні гроші, які не відповідають реальним показникам цієї компанії. Це була абсолютно корупційна історія.

Ми з Владом прийшли в «Реанімаційний пакет реформ» – громадянське об’єднання, яке вийшло з Майдану. Тоді воно було хуліганським, свіжим, вируючим і хаотичним. Запропонували їм ідею впровадження 3G – нас підтримали, і ми створили команду, до якої увійшли одразу кілька професіоналів телекому: Дмитро Шимків, Олена Мініч, Тетяна Попова, Олег Ахтирський, Ганна Гопко, Олег Мацех, інші.

Почали лобіювати 3G. Завдяки тому, що один з учасників нашої групи, Дмитро Шимків, потрапив в Адміністрацію Президента – Петро Порошенко доволі швидко видав указ про необхідність тендеру на 3G-мережу. Ми вже хотіли відкривати шампанське, але з’ясувалося, що Кабінет міністрів не спішить виконувати цей указ і став усіляко цьому опиратися. Не запитуйте − чому. Напевно, були свої причини.

Одним з методів спротиву з ініціативою 3G в Україні було оголошення про боротьбу з російським капіталом на ринку операторів. Не зрозуміло, чому боротися з ним не починали з банків, заправок або торгових мереж. Ми тоді зрозуміли, що все закінчиться погано, якщо ми не почнемо активно боротися за 3G, тому вийшли «на вулицю». Знайшли «радянську» телефонну будку і привезли її під Кабінет Міністрів. Приїхало багато телеканалів – вийшло шоу, де ми говорили про те, що Кабмін «зливає» 3G.

У той же день у наших хлопців була зустріч з представниками Кабміну – вони сказали, що почули нас, і буде три ліцензії на мережу замість однієї.

Щоправда, тривалий час ніхто не поспішав втілювати це в життя. Тільки-но ми зібралися з «Автомайданом» влаштувати масштабну акцію – Арсеній Яценюк підписав умови тендеру, в останній момент підвищивши вартість лота на додаткові 400 мільйонів. Однак, тендер відбувся, у бюджет надійшло 9 мільярдів гривень.

За нашими приблизними підрахунками, оператори заплатили близько 700 мільйонів доларів за обладнання. У сумі вся ця історія з 3G обійшлася операторам в 1 мільярд доларів. Відповідно, це позначиться на цінах за нову послугу. Так чи інакше, це була перемога.

Проблеми українських стартапів

В Україні багато грошей, але немає вдалих стартапів. Загальний рівень розвитку стартап-екосистеми досить проблемний. Тут існує ряд бізнес-інкубаторів, які займаються розвитком стартапів, але зараз було б доречніше робити бізнес-інкубацію інвесторам – спочатку потрібно навчити їх ризикувати, а потому давати можливість вивчати і навчати інших. Тому що, коли ми говоримо про інвестиції, маємо на увазі не тільки фінансовий, а й інтелектуальний капітал. Якщо з фінансами тут більш-менш нормально, то з розумінням, в які команди інвестувати – проблема.

Інноваційних стартапів, які вирішували б якусь глобальну проблему – мало, тому щойно з’являються досить тямущі, з ними одразу починають працювати потужні структури і фонди.

Найневдаліша ідея – запустити стартап не перевіривши, чи існують його аналоги у світі.

Інвесторові засновники кажуть, що розробили унікальну модель, а він у це вірить. Виходить подвійна невдача: з боку стартапу, який йде хибним шляхом і з боку інвестора, який підкріплює цю ідею незнанням – інвестуючи в нього гроші, час, увагу і зв’язки.

У мене немає даних статистики, але мені здається, 99% всіх українських стартапів не доживають до рівня, коли можна сказати, що проект відбувся. 1% доживає, але ним від самого початку займається потужна команда – не просто хіпстери з «макбуками», а досвідчені «гіки», у яких є розуміння того, що відбувається у світі.

Три проблеми українських стартапів:

1. Неправильний фокус на ідею.

2. Відсутність бізнес-компетенції у стартапів і технологічної компетенції у інвесторів.

3. Нестійка команда, у якої немає бажання за будь-яких обставин досягти успіху.

На жаль, у нас багато стартапів заради стартапів.

 Не «завдяки», а «всупереч»

Наразі в Україні стартапи виникають не завдяки підтримці держави, а всупереч їй. З її боку є постійні спроби регулювати цю сферу – чого тільки варта остання ініціатива зі створення Міністерства інформаційних технологій. Це така ж жахлива маячня, як і Міністерство інформаційної політики. Можливо, на папері в держави і благородні наміри, але на практиці − виходить «як завжди». Замість таких провінційних і дурних кроків, держава могла зробити кілька елементарних речей, які дійсно допомогли б стартапам.

Наприклад:

1. Організувати найпростіше агентство, яке складалося би з кількох людей, на зразок тих, які вже існують в Європі. Наприклад, у Литві створили агентство під Міністерством економіки – Enterprise Lithuania, яке займається розвитком інфраструктури для стартап-індустрії. Це певною мірою місток між державою і стартапами. Агентство організовує для них кілька заходів на рік, популяризує стартапи по всьому світу через своїх агентів, які знаходяться в посольствах цієї країни, допомагають отримати стратаперам бізнес-консультантів та юристів.

2. Держава повинна навчитися розрізняти стартапи, в яких може працювати всього кілька людей від ІТ-індустрії (компанії, з великим штатом). Цей ринок дуже сегментований, і у 2015 році називати аутсорс, стартапи, e-commerce, венчурний капітал, збірним поняттям «IT» – абсолютно неправильно.

 Інноваційна економіка та Україна

Якщо проводити паралель з Ізраїлем – його інноваційна галузь була побудована саме в той момент, коли державі було найважче. Було кілька спроб, і одна з них – остання, спрацювала на початку 90-х років, коли почалася війна американців з Іраком. Тоді на Тель-Авів падали ракети, а всередині країни ще був соціалізм. Великий бізнес тоді тільки починав придивлятися до країни в контексті високих технологій. Так, на той момент в Ізраїлі вже кілька років існував Microsoft, Intel, але запуску інноваційної економіки ще не було. Однак, ізраїльтяни запустили цю модель.

В Україні ж постійно чути якісь відмовки, начебто в нас немає для цього «потрібного» часу. У держави, радше, немає компетенції – вони не розуміють, з чого починати і не хочуть чути інших – користуватися їхнім досвідом і розумінням.

Для будь-якого осмисленого руху вперед, так само як і самого життя людини, необхідно спочатку щось визнати за цінність. Цінність – основне мірило і мотиватор всіх поглядів, намірів і дій, обраних окремо взятою людиною або суспільством в цілому. Основною цінністю для людини є саме життя, тоді як основною цінністю будь-якого суспільства і держави є людина. Це – безцінний капітал.                                                                                                   

 Аліна Швидко

фото: Facebook, WannaBizReanimation Package of ReformsPayPal for Ukraine Initiative 

Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх