Нефьодов: Прибульці з Марсу в Україні – це міф про владу і народ

Факти ICTV поговорили з Максом Нефьодовим про найважливіше на його FB та у роботі на посаді заступника міністра економічного розвитку і торгівлі.

Макс Нефьодов став найкращим ІТ-блогером України! Сьогодні Факти ICTV оголосили результат голосування відповідної категорії рейтингу Топ-100 блогерів України.

Ми поговорили з Нефьодовим про найважливіше на його FB та у роботі на посаді заступника міністра економічного розвитку і торгівлі.

Читайте: Дубілет: Ринок глобальний і нашими конкурентами стають Google, Apple та Amazon

Facebook

Для мене це, перш за все, інструмент роботи та потужний спосіб комунікації з аудиторією, можливість вносити елемент підзвітності.

По-друге, наша робота потребує довіри людей. Тут якраз є велика проблема Facebook з усіма його алгоритмами. Соцмережа тебе оточує коконом друзів, яких ти лайкаєш, вони тебе лайкають і, відповідно, у вас з’являється відчуття повної взаємопідтримки. Це насправді погано, тому що для мене важливий зворотній зв’язок, критика і зауваження. Тому що на будь-який комплімент можна тільки відповісти “Дякую!”, а от критика – це вже щось, з чим можна працювати.

Всі пости в Facebook я пишу сам, в середньому виходить по 2 дописи на день. Є навіть регулярні публікації, такі як #зрадаперемога тижня в публічних закупівлях. Не можу сказати, що витрачаю на це багато часу: самі дописи пишу сфокусовано, що займає хвилин десять на пост. А ось спілкування і відповіді на коментарі триває цілий день – в проміжках між зустрічами, в дорожніх заторах, тільки-но з’являється вільна хвилина.

Читайте: Балашов: Наступний лідер України прийде з Facebook, але це точно не Лещенко чи Найєм

Блогери

У першу чергу я читаю політиків. Загалом, багатьох тих, хто займається реформами, або чия думка для мене важлива, навіть якщо вона не завжди компліментарна. Це Яника Мерило, Дмитро Дубілет, Володимир Люлька, і Євген Сисоєв. Ну і, звичайно, я підписаний на багатьох блогерів, які просто цікаво пишуть – Роман Шрайк, Павло Паштет і багато інших.

 

Проплачені пости

Мені ніхто не пропонує писати за гроші. Хоча б тому, що я держслужбовець. Тим паче, за цей час роботи у мене сформувалася певна репутація, і люди навряд чи ризикнуть пропонувати щось подібне.

 

Політики

Поява акаунтів політиків у Facebook – абсолютно позитивний фактор. Проблема навіть того самого Януковича виявилася в тому, що ця була людина відірвана від народу. Навіть не в тому сенсі, що він “плавав” високо, а в тому, що все, що він і його команда знали про світ – папки зі звітами. Facebook – це чудовий інструмент прямої комунікації, прекрасний спосіб для політиків збирати думки про себе та певні події.

Сьогодні це ще й елементи суспільного тиску, бо зокрема через соцмережі можна впливати на прийняття рішень депутатами, на розгляд якихось питань у порядку денному.

Ми проводимо кампанії в соціальних мережах для того, щоб розповісти людям про сутність реформ, пояснити, чому це важливо, і стимулювати позитивне вирішення завдань.

 

Максим Каменецький

 

Ілюзії про владу

Головна з них – це те, що у нас погана влада, і при цьому хороші бізнес та народ. І всі ми з вами ніби страждаємо від якихось прибульців з Марсу, які потрапили у владні кабінети й тепер роблять халепу.

Якщо казати реально, то влада – це 100% відображення суспільства. Навіть якщо взяти людей з вулиці і поміняти їх з тими, які сидять у владних кабінетах, то не так вже й багато зміниться. Тому що у звичайних громадян, на жаль, присутня така ж зневага до закону. І коли ми кажемо про підвищення якості державного управління, то йдеться в першу чергу про розбудову кардинально нових інститутів, а не про банальне механічне перемішування людей на посадах.

З іншого боку, у багатьох людей є ілюзія, що державне управління – це щось, від чого потрібно триматися якнайдалі, що це брудна справа. Насправді, я можу сказати, що це найцікавіша робота, яка була у мене в житті! Це можливість реально впливати на речі, робити кращим життя багатьох людей.

Ось нещодавно ми перетнули відмітку економії в системі ProZorro у 2 млрд гривень. Цю економію зробили звичайні люди: вони розробили систему, просували її, їздили по всій країні з освітніми заходами. Це не є якийсь “Вау!” результат як, наприклад, у спортсмена, який ставить світовий рекорд і ти думаєш, що ніколи в житті так не стрибнув би. Ні, реформу роблять звичайні люди, які не мали суперпідготовки, особливої освіти. Вони бачили ціль і мали натхнення.

Я завжди рекламую державну службу. Демонструю, що це можуть бути достойні умови роботи, яка цікава та комфортна, і що цією роботою можна пишатися, а не соромитися.

Читайте: Петренко: Ми або платимо суддям від 30 до 100 тис., або вони їздять на Lexus

Реформи

Всі реформи суспільством сприймаються важко. Якщо ваша реформа сприймається добре – це псевдореформа. Ми хочемо побудувати новий інститут, а не косметично щось змінити. Ми хочемо, щоб змінилися правила гри. У першу чергу, в системі публічних закупівель. Це не завжди буває легко і безболісно.

Наприклад, усім подобаються нові поліцейські: вони класні та молоді, розмовляють іноземними мовами, до них можна звернутися за допомогою, не вимагатимуть хабаря. Клас! Але в той час, коли вони тебе штрафують за парковку не за правилами – це якось вже не “клас”?

Справжня реформа вимагає перебудови поведінки. Це ж стосується закупівель. Всі начебто за ProZorro, але потім починають шукати для себе обхідні шляхи: “Прозорість – це, звичайно, добре, але як мені підтримати місцевого виробника, який ще й за “дивним” збігом обставин мій брат?”. Я кажу: “Ніяк!”. У тендері має перемагати найкращий, а не той, хто ближче до замовника.

Читайте: Пенсія в Україні: народжені у 1980-90-х її не отримають (ІНФОГРАФІКА)

ProZorro

Система публічних закупівель ProZorro побудована за рахунок донорів. Усі, хто хочуть, щоб Україна жила багато і чесно, звичайно, її підтримують.

Її підтримують також іноземні інститути: вони зацікавлені в тому, щоб гроші в країні не розтринькувалися, аби вони йшли на потреби суспільства, а не на будівництво чергових вілл.

Ми даємо людям реальний інструмент, щоб зекономити на закупівлях. Ця реформа популярна, бо дає результат.

З практичної точки зору, ми хочемо підвищити конкуренцію в тендерах. Конкуренція призводить до зниження ціни, підвищення якості закупівель та, як наслідок, отримання економії. Якщо постачальники нам не довірятимуть і скептично сприйматимуть, то конкуренція не зростатиме, ніякої економії не буде. Яку б ІТ-систему ми не побудували, вона не дасть ефекту, якщо нею не користуватимуться. Тому, власне, те, що я роблю у соціальних мережах – це ще й певний елемент підзвітності, комунікації та можливості будь-кого, хто вважає, що він ображений, написати мені. Це дуже важливо.

Вся реформа базується на роботі волонтерів. Держава не платить ринкові зарплати і не може це робити. Все, що ми робимо – спираємося на працю людей, які прийшли допомагати країні. Тому ми дуже вдячні волонтерам і багато працюємо над тим, аби ця система залежала від доброчинців, які готові жертвувати свій час на проведення реформ.

 

Світ онлайн

Все переходить в електронну форму не через те, що це якась магія, а через те, що це ефективно. У нас дуже низька якість державного управління, тому що все організовано дуже примітивно. Коли я прийшов в Уряд, для мене був найперший подив, що ніхто мені не пише емейлів.

Я звик, що мені хтось пише щодня, надходить по 100 емейлів, а тут – тиша. Тобі пишуть один лист на день. Тому що люди спілкуються службовими записками, проводять наради, які вони скликають на якийсь час. Ми змінили цю ситуацію не тому, що це некомфортно, а тому що це неефективно. Навіть на найпростіших прикладах: ми переводимо адміністративні послуги в онлайн. Це зручніше всім: зручніше і людині, яка користується цими послугами, і чиновнику, який витрачає час на абсолютно механічну роботу.

 

Суспільство й держава

Що можна зробити, аби прискорити реформи? Треба йти в державні органи. Чим більше ефективних команд буде в органах влади – тим більше ми ставитимемося до держави, не як до чогось стороннього, що нам тільки шкодить, тож треба триматися від неї подалі. Ми розумітимемо, що держава – це просто об’єднання нас як людей для того, щоб виконувати певні суспільні функції.

Наполеон сказав, що Бог любить великі батальйони. Це означає, що над будь-якою великою справою має ефективно працювати багато людей. Якби над реформою державних закупівель працювало замість сотень лише десятки, то ми б робили її ще кілька років. Тому що треба фізично багато зробити: написати десятки тисяч рядків кодів, провести сотні тисяч заходів по всій країни, працювати із замовниками, будувати ризик-менеджемент і робити купу інших справ. Чим більше людей у нас буде – тим більше можна втілювати реформ.

Щоразу, коли ви знаходите зраду, це не привід для того, щоб понурити носа і почати когось зневажати, а навпаки, це – інструмент боротьби. ProZorro – це не магічна система, яка з корупціонера робить чесну людину. Це інструмент прозорості, в якому ви можете перевірити і знайти зраду. Раніше у вас такого інструменту не було: кожен потенційний порушник знав, що шансів, що його спіймають, майже нуль. Якщо він знатиме, що цей шанс є, хоча б 10-15%, то тричі думатиме, чи варто це робити. Тому допомагайте шукати зраду у закупівлях, а ми будемо на неї реагувати. 

Валерія Маліцька.

Голосуйте у липні за найкращого Lifestyle-блогера України тут.

Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх
ВІТАННЯ!
Будь ласка, допоможіть нам покращити сайт -
поставте 3 чесних галочки:

1. Я готовий щомісяця платити за доступ до сайту без реклами:

2.

3. Мені

Будь-ласка, заповніть всі поля