Синевир - моє найулюбленіше місце в Україні. Дивовижно, проте саме тут за два-три дні можна повністю відновити сили, як за тиждень на морі. На Міжгірщині чудово все: привітні люди, смачна їжа, ліси, джерела, стародавні села у горах і найголовніше - власне, озеро. Цього року відремонтували дорогу, а це значно покращує інфраструктуру місцевосці.

Дорогою до Польщі у Карпатах є село Тисовець. Туди варто їхати, щоб із першими променями сонця насолодитися мальовничим світанком та чаєм з карпатських трав. Село високо в горах, а це означає, що ви одними із перших привітаєте новий день разом зі світанком.

Дівич гора, що у селі Трипілля під Києвом - ще одне місце сили. З самої гори відкривається вид на широкий Дніпро. За легендою, сюди приходили жінки перед пологами просити благословіння виносити та народити здорову дитину. У Трипіллі можна провести день біля річки. Місцеві приходять на її берег всією родиною та влаштовують пікніки. Тут можна відвідати і музей трипільської культури "Прадавня Аратта - Україна".

Неподалік від Чигирину, у селі Суботові, знаходяться три криниці любові. За легендою, дівчина, що вип'є води з усіх трьох невдовзі вийде заміж. Вірте чи ні, але ми з двома подругами пили звідти воду й незабором повиходили заміж. До речі, єдині з нашої дівочої компанії.

Село Чутове знаходиться біля Полтави. Неподалік є кінна ферма, де доглядають та тренують породиситих коней.

Переяслав-Хмельницький - це місто, в якому я закінчив університет, прожив кілька років і тому знаю всі мальовничі місцини. Переяслав відомий своїм Музеєм під відкритим небом, що не поступається Пирогову. Ну і красиві річки, берег Дніпра, лісові озера - все це чудово.

Дземброня. Маленьке село на порозі Чорногірського хребта - моє улюблене місце у Карпатах. Приголомшлива, дуже ситна кухня, традиційний карпатський колорит і дуже, дуже красиві пейзажі!

Дуже і дуже емоційне місце. Поїздки на день-два в Зону відчуження досить популярні, але багато хто боїться туди їхати. А місце дуже суворе, сумне і разом з тим - бачити, як природа відвойовує місто, дуже повчально.

Берег Південного Бугу, каньйони, обриви, пороги... Для звичайних туристів - сплави на байдарках, фотографам - пейзажі.

Серед туристів місто відоме своїм дендропарком "Олександрія". Він надзвичайно красивий, особливо восени. Заплануйте поїздку вже зараз, аби познімати жовті клени і білих лебедів.

У Кременці дивним чином поєднуються романтичні руїни, розкішна архітектура та краса природи. Головна принада – замок на горі Бона, оповитий численними легендами, сюжетам деяких з них позаздрили б і творці Дракули.

Від фортеці залишилися хіба мальовничі руїни, проте чудові краєвиди з гори роблять перебування там незабутнім. У місті також є вражаючий своїми розмірами та красою католицький колегіум з костелом й кілька досить симпатичних храмів та палаців. Місто розташоване посеред Кременецьких гір, хай невисоких, проте красивих.

Гірська місцевість додає міським пейзажам особливої ефектності й створює можливості для прогулянок та оглядів. А за годину-другу з Кременця можна дістатися до багатьох з відомих замків Волині.

Вилкове прийнято називати "українською Венецією". Проте, мені величезна кількість човнів поміж невисокою забудовою, смагляві "гондольєри", що возять туристів вкритими зеленню берегами чомусь нагадали не стільки про Венецію, скільки про Бангкок.

Насправді ж це просто Вилкове – унікальне для України місто, де люди дійсно живуть на воді й нелегкою працею відвойовують в неї територію та інші ресурси; де неповторна природа й могутній Дунай поруч; де багато смачної риби, чудова й не дуже легальна риболовля, і де більшість населення - це нелюдимі старовіри, багато з яких до сих пір живуть без комунікацій із зовнішнім світом.

Атмосферне місто, де варто побувати, поки увесь колорит не розчинився повністю у "бетонних плитах" сучасності.

Поруч із селом знаходиться Актівський каньйон уздовж річки Мертвовод – довжиною в кілька кілометрів, висота скелястих стін досягатиме 60 метрів й все навколо буде сповнене величезних гладких брил з каменю.

Краєвиди в каньйоні вражаючі й дуже незвичні для України. Це одне з тих місць, фото якого в путівниках виглядають куди гірше ніж те, що можна побачити в реальності. Враження доповнювали шалені аромати степових трав та невелика кількість людей - дорога сюди тільки ґрунтова, що дуже обмежує лінивих.

Думаю, сюди треба поспішати, місце дуже красиве, ефектне і я не здивуюсь, якщо з часом усе обросте кемпінгами...

Поселення Трахтемирів знаходиться на однойменному півострові на межі Київської та Черкаської областей, між Каневом та Ржищевом. Потрапляючи сюди, дивуєшся, що в 70 км від Києва є місця, де час тече за "особливими" законами.

Чудова й часто незаймана природа, на тлі якої закинуті "шевченківські" села переплітаються зі слов'янськими, скіфськими, трипільськими та іншими городищами, козацькими могилами та руїнами маєтку сучасного "скоробагатька".

Краєвиди неймовірні - з високих берегів проглядається не один десяток кілометрів понад Дніпром. На півострові багато лісів, ярів, крутих схилів.

У деяких місцях колишні садиби так заросли, що нагадують дрімучі хащі, за якими хати з кількох метрів погано проглядаються. Саме серце України, ідилічне місце де "...лани широкополі, і Дніпро, і кручі..".

А от чого майже нема, так це людей – постійне населення чималого півострова вимірюється навіть не десятками, а взимку - й того менше.

У захованій від людського ока глибинці знаходиться каскад з півтора десятка водоспадів, найбільший з яких має 12 метрів у висоту. Струмок з водоспадами має близько кілометра у довжину, проходите один водоспад – а за деякий час уже й інший з'являється.

Дуже незвичне місце, куди не ведуть асфальтовані дороги - навколо тільки невеликі села. До Русилівських водоспадів краще потрапляти навесні, коли води в річках багато й струмок повноводний. Струмок впадає в річку Стрипа, долина якої глибока й чимось схожа на каньйон, вкрита лісами й теж дуже мальовнича – нею приємно прогулюватись. Земля в цій місцині дивного червоного кольору.

Навколишні райони сповнені різні цікавинок – замків, монастирів, вражаючих руїн, цікавої архітектури й красивих пейзажів.

Белз міг би стати симпатичним туристичним містечком завдяки своїй багатій історії та не до кінця втраченій історичній забудові.

Це місто з маже тисячолітньою історією, яке було столицею цілого однойменного князівства за руських часів. Згодом перейшло під владу Польщі і 60% його мешканців були євреї, з котрих нікого не залишилося через усім нам відомі причини.

Чортків є справжньою окрасою області та й цілої України. Чесно кажучи, у Європі міста з такою історичною та архітектурною спадщиною вже давно перетворилися у фешенебельні богемські центри, куди туристи їдуть зі всіх куточків світу.

Чого лише варті стара міська ратуша, нова (відносно) синагога, Домініканський костел, дерев'яна Вознесенська церква і навіть майже цілий замок.

Що не кажіть, а під час турів надзвичайно багато залежить від людини, яка веде за собою.

Ще одне цьому підтвердження директор, а по сумісництву і гід етнографічного музею в Береговому – столиці українських угорців. Ця людина сама, як музей. Стільки енергетики, стільки емоцій випромінював цей дядечко, коли гордо розповідав про своє місто!
Не залежно куди ви потрапили, але, якщо вас оточують хороші люди, то і спогади залишаться найкращі.

Я говорив про тутешній теплий клімат. Як і по всій Панонській долині (Тисо-Дунайська низовина) на Закарпатті вирощують виноград. Ми потрапили на одну з найбільших в Україні виноробних фабрик.

Ви коли-небуть бачили у фільмах або в живу, як розповідають італійські шефи про їжу? От десь з такою пристрастю і говорив тамтешній гід, коли ми дегустували 10 різних сортів вин місцевого виробництва.

Бучач не гірший за Чортків. Тут є все, що зазвичай можна побачити у провінційних містечках Австрії чи Франції.

Ратуша (мабуть, найгарніша в Україні), замок, кілька церков і затишна історична центральна частина.

Це справжній екстракт гуцульського світу, який повноцінно передає настрій Карпатських гір.

Недарма Михайло Грушевський та Іван Франко обрали Криворівню для проживання, а Сергій Параджанов для зйомок культового фільму "Тіні забутих предків". Після відвідин цього села у подорожуючих складеться власний образ привітних гуцулів.

У верхів'ї Дністра, на віддалі 75 кілометрів на захід від Львова, розкинувся древній Самбір. Місто не таке й мале (36 тисяч мешканців), але разом з тим дуже затишне і яскраве.

Різнокольорові будиночки на площі Ринок, ратуша, прикрашена копіями старих листівок, кілька величних костелів, і мощі святого Валентина, які знаходяться в храмі Різдва Пресвятої Богородиці з 13 травня 1779 року, що притягує у це містечко багато бажаючих повінчатися саме в цьому храмі.

Тут вас не зустрінуть охоронці, не візьмуть плату за вхід, тут немає стенду з магнітами та жодних крамниць. Невицький замок (кілька км від Ужгорода) зачепив своєю таємничою атмосферою, зруйнованими мурами і неочікувано гарними краєвидами. Якщо ви хочете побачити класну панораму - то вам сюди.

Прекрасні краєвиди, чисте повітря, неповторні гори і десятки експонатів з Червоної книги – все це чекає на мандрівників у Медоборах.

Ще одна перевага цього об'єкту – невелика популярність серед туристів, відтак збережене відчуття унікальності, інтимності і неповторності.

Мукачеве – характерний представник одного з найбільш унікальних регіонів України. Своєрідна кухня, особливий говір, вражаюча природа – на все це багате серце Закарпаття. А ще багато фестивалів, що відбуваються упродовж року, по-своєму красиві гори і замок Паланок.

Заліщики – відомий у минулому курорт, про який нині в самому місті майже нічого не нагадує. І все ж, у Заліщиках є багато туристичних принад: палац баронів Бруніцьких, Гінкго Ігнатія Бруніцького, костел Святого Станіслава. Головною прикрасою цього об'єкта є панорама міста з меандром Дністра з протилежного, буковинського берегу.