PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTMxOSIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tZm9ybWF0PSJmdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1zaXRlX2lkPSJGYWt0eV9GdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1jb250ZW50X2lkPSJmYWt0eS5pY3R2LnVhIiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLmFkdGVsbGlnZW50LmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjExL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+
Автор:Олег Саакян

Чому Україна не повернула Донбас у 2017 році

Чому в 2017 році не відбулось повернення окупованих територій? Оскільки Росія не полишає власних загарбницьких амбіцій, військово ми не можемо повернути окуповані території в силу багатьох факторів. Дипломатичний процес реінтеграції повністю блокується. Цьому протидіє Росія, як на інструментальному рівні, через обстріли, провокації, демарші, так й стратегічно – проводячи політику колонізації на територіях окупованого Криму та сходу України.

Це економічна колонізація, інтегрування всього, що є прибутковим у економічному полі. Знищується все, що не вкладається у виробничі зв’язки РФ – закривається, розпилюється і продається як металобрухт. Здебільшого цей процес віддається на відкуп місцевим бандформуванням та окупаційному корпусу, які приймають це як плату за власну лояльність. Території вже давно інтегровані до фінансового поля РФ через введення рублевої зони й інтенсивну трудову міграцію, внаслідок зубожіння окупованих міст.

Читайте: Обмін полоненими на Донбасі: все, що треба знати (ОНЛАЙН) 

Продовжується колонізація в інформаційному полі, відбувається повна інтеграція в російський інформаційний дискурс. Така ситуація не оминає історичну та культурну площину: зміна підручників, освітніх програм на окупованих територіях, пропагування російського культурного контенту. Все робиться для дезінтеграції українського культурного, історичного та фінансового полів. Чи можливе в такому контексті повернення окупованих територій через дипломатію? В російському сценарії так.

Мінських домовленості, як залишалися, так і залишаються для Росії інструментом синтетичного прив’язання окупованих територій до політичного тіла України без реальної реінтеграції. Останні миротворчі ініціативи, як то миротворці ООН, в російському трактуванні – це переведення мілітарних видатків на міжнародне співтовариство, легалізація дезінтегрованого сходу України, але при збереженні його в політичному тілі України для контролю зовнішнього та внутрішнього політичного курсу.

Читайте: Вихід російських військ із СЦКК: що це означає 

Це породжує реакційну позицію у частини українців, посилюючи невизначеність державного бачення деокупації й спрощення до інших крайнощів – ми маємо це “відрізати”.

Мінськ. Для європейців Мінськ – це інструмент забезпечення процесу й недопущення неконтрольованого сповзання у відкриту війну. Для Росії – інструмент досягнення “стратегічної перемоги”. 

Читайте:  Георгій Тука: Резерви Росії вичерпані. Не знаю, як Москва фінансуватиме Донбас

Нормандський формат – це якраз майданчик пошуку формули можливого миру. Але мир настає після того, як завершиться агресія. Для України він може настати тільки після відмови Росії від власних загарбницьких амбіцій. Враховуючи ситуацію внутрішньополітичної російської гри, багаторічне обіймання посади президента Путіним та його вік, скоріше за все другої спроби подібної авантюри у нього вже не буде.

Читайте: Що буде з Кримом і Донбасом після виборів у РФ

Відступати й вляпатися в історію авантюристом-невдахою, а не “собирателем земель руських” скоріше за все Путін не стане. Для нас це означає подальшу боротьбу з мілітарними та немілітарними нападами Російської Федерації у 2018 році.

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.

Вгору Вгору
Вверх

    Знайшли помилку в тексті?

    Помилка