PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTMxOSIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tZm9ybWF0PSJmdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1zaXRlX2lkPSJGYWt0eV9GdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1jb250ZW50X2lkPSJmYWt0eS5pY3R2LnVhIiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLmFkdGVsbGlnZW50LmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjExL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

«ФАКТИ» пропонують зазирнути у Дрезден, де дощ грає музику на трубах

Дрезден – елегантне і ажурне місто, цілковито підняте з руїн. Де тут старі будівлі, а де нещодавно відреставровані, зрозуміти важко.

Дрезден – елегантне і ажурне місто, цілковито підняте з руїн. Де тут старі будівлі, а де нещодавно відреставровані, зрозуміти важко.

Усі найкрасивіші споруди з піщаника, який з часом темніє на сонці, а тому навіть відновлена у 90-х Frauenkirche вже за 70 років здаватиметься старенькою бабцею.

Та це – Дрезден, який показують усім туристам. Людмила Матковська, яка живе в Німеччині 7 років, веде нас у нову частину міста, в пасаж художніх двориків. Як на наш Андріївський узвіз.

Kunsthofpassage влітку 1996-го року – в одне ціле зв’язали 5 будинків, де все чітко за законами фен-шуй. Сувеніри у маленьких крамничках виготовляють при відвідувачах, та й без грошей є чим зайнятись – спостерігати, як рухаються папірці на стіні, або слухати музику дощу.

«Коли йде дощ, вода спускається по трубах, і з’являється відповідна дощова музика. Не сумно? Весело!», – розповідає мешканка Дрездена Людмила Матковська.

Магазин Pfunds – ще одна туристична атракція. 1998-го року його занесли до «Книги рекордів Гіннеса» як найкрасивіший молочний магазин світу. Тут все у спеціально замовленій керамічній плитці, а інтер’єр і досі прикрашають бідони з-під молока, як в українському селі. Засновник магазину Пауль Пфунд знався на бізнес-стратегіях. Сам син виробника алкоголю, затявся дати німецьким містам чисте молоко. Адже у 19-му столітті про гігієну годі було й міряти, його завозили у міста у відкритих вагонах.

Саме на цій галявині далекого 1879-го року паслися 6 корів, які заклали підвалини успішного бізнесу Пауля Пфунда. Відвідувачі приходили в магазин і могли самі проконтролювати, подивитися, як з’являється молоко.

«Він прославився тим, що він корів цих заводив, і кожен міг замовити молоко персонально від якоїсь корови», – розповідає турист Аркадій Тищекно.

Магазин примудрився пережити нищівне бомбардування Дрездена, та не витримав націоналізації у 70-х. У 90-х закрився на реконструкцію. Та нині тішить своєю красою. Проте дрезденці сюди ходять рідко. Адже те, що стало туристичною принадою для іноземців, для місцевих не надто цікаво. Вони з радістю поблукають центром міста, подихають повітрям над Рейном чи ще раз поглянуть на Дрезден з 95-метрової висоти, з відбудованої їхніми пожертвами церкви Frauenkirche. // ICTV

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
Завантаження...
Завантаження...
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх

    Знайшли помилку в тексті?

    Помилка