PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTMxOSIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tZm9ybWF0PSJmdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1zaXRlX2lkPSJGYWt0eV9GdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1jb250ZW50X2lkPSJmYWt0eS5pY3R2LnVhIiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLmFkdGVsbGlnZW50LmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjExL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Довіри до комунальної системи управління активами немає – депутат Київради Антоненко

Незважаючи на масштабну приватизацію комунального майна, бюджет столиці недоотримує сотні мільйонів доларів.  Чиновники продають за копійки нерухомість і землю в центрі Києва.

Місто страждає від хаотичної забудови, квадратні метри в якій коштують десятки тисяч доларів, але громаді від цього не дістається нічого.

Незабаром на плечі киян можуть лягти і витрати на утримання теплового господарства міста, яке включає в себе дві найбільші ТЕЦ, сотні котелень і тисячі кілометрів теплових мереж.  Воно знаходиться в концесії у ПАТ “Київенерго” до кінця 2017 року, і зараз депутати ламають списи, визначаючи подальшу долю теплового господарства.

Про те, що заважає місту ефективно управляти своїм майном, і як зробити, щоб громада нарешті почала на ньому заробляти, ми розпитали голову постійної комісії з питань власності Київради Леоніда Антоненка.

– Навесні надбанням громадськості стали кілька скандальних аукціонів, коли до торгів не допустили деяких учасників і продали нерухомість в центрі міста за заниженими цінами.  Розкажіть докладніше, що насправді відбувається на подібних торгах?

– Останні півтора року практично всі аукціони в Києві проводилися методом зниження ціни.  Оголошується перший аукціон і на нього нібито ніхто не приходить, ніхто не подає заявку, нікому не цікаво купувати цей об’єкт за вказаною ціною.  Потім оголошується другий аукціон, куди приходять дві пов’язані між собою особи, які розігрують зниження ціни.  Спільно з представниками департаменту внутрішнього контролю та аудиту КМДА я відвідав кілька таких аукціонів.

Для чистоти експерименту, відібрали найбільш ліквідні адреси – Терещенківська, Городецького.  Ті, де відсутність попиту викликала підозри.  Цілком передбачувано виявилися зловживання.

Несподіванкою стало використання біржами досить примітивних технологій приховування слідів порушень.  Від псевдо-замінування приміщень з вимогою негайно його покинути до банальної інструкції охороні не впускати депутата в приміщення, де проводився аукціон.

Там, на вулиці, за стінами біржі, і познайомилися з учасниками, готовими купити об’єкти, що приватизуються за ціною, що значно перевищує стартову. Ось, виявляється, де попит на об’єкти! Людей, готових платити ринкову ціну за міське майно, просто викидають на вулицю.  У прямому “фізичному” розумінні цього слова.  “Працюють” часом і більш тонко.

Наприклад, напередодні торгів біржа змінює своє місцезнаходження.  Люди приходять за вказаною в оголошенні адресою і чують від охорони, що “біржа переїхала, куди – не сказала”.  Подібних маніпуляцій багато, всіх їх об’єднує одне: біржі відпрацьовують чиєсь замовлення з продажу майна міста за безцінь в “потрібні” руки.

– Скільки міська громада втрачає на таких торгах?  Які масштаби цього?

– Думаю, збиток слід вимірювати сотнями мільйонів.  Щорічно на торги виставляються десятки тисяч квадратних метрів міської нерухомості.  За скромними оцінками, з кожного метра заангажовані біржі допомагають “зрізати” близько 10-15 тисяч грн.  Крім того, самі по собі ці метри можуть бути лише закинутими складами або сараями.  Покупців же цікавить земля під ними під забудову. Так як кордони цих земельних ділянок не визначені, а їх ринкова оцінка не проводиться, реальні масштаби збитку в дійсності можуть виявитися на порядок вище.

Читайте: Квартири подешевшають: на скільки впадуть ціни і як не потрапити на “кидалово”

– Чи можна змусити чиновників продавати майно за ринковими цінами?

– Потрібно скасувати монополію однієї біржі на проведення аукціону. Будь-яка з кількох десятків активних на ринку бірж повинна мати можливість кваліфікувати і допустити учасника до торгів, а самі торги повинні проводитися на електронних торгівельних майданчиках.

За цією технологією працює Прозорро.Sale – електорнна торгова система, яка з минулого року активно використовується різними державними органами.

Разом з колегами з різних фракцій я зареєстрував 14 червня проект рішення про введення електронних торгів як виняткової форми продажу міського майна.

 – Наскільки гостро стоїть проблема продажу столичної землі під забудову за ціною госпбудівель – “земля за ціною сараїв”, – і скільки міський бюджет втрачає на цьому?

– Ця проблема стоїть дуже гостро.  Фракція Самопоміч, в якій я перебуваю, в цьому році не проголосувала за програму приватизації перш за все через це.  В останню програму приватизації, наприклад, намагались протягнути групу сараїв і складів поблизу Новопечерських Липок. Без розбору та обговорення. В останню хвилину депутати довносити в програму якісь додаткові “літери” за цією адресою, упущені чиновниками при закулісному дерибані цієї власності.  Ніхто, крім посвячених, не знає, яка площа земельної ділянки, зайнятої будівлями.  Відомо лише, що там близько півтори тисячі квадратних метрів розрізнених складських приміщень.  Зате незабаром ми дізнаємося про будівництво нового житлового комплексу в центрі Печерська.  Дуже складно оцінити збиток від подібних махінацій.  Упевнений, що масштаб втрат значний.

Необхідно провести інвентаризацію вільних ділянок під забудівлю, провести якісну оцінку їх вартості, розробити адекватні правила.  Поки всього цього немає, втрати для міста будуть тільки рости.

– Що заважає ефективному адмініструванню майна столичної громади?

– Відсутність політичної волі.

Міські чиновники вас запевнятимуть в тому, що для електронних аукціонів не готове законодавче поле.  Не вірте.  Центральні органи влади перейшли на електронні аукціони при існуючих законах.

Наскільки ефективно і прозоро працює механізм оренди комунального майна?

– Кожен договір оренди або поправка до нього схвалюється депутатською комісією. Орендні аукціони проводяться не біржами, а комісіями, що складаються з чиновників і депутатів. Тобто тут, на мій погляд, інший перекіс – надмірний депутатський контроль. Це значно уповільнює адміністрування орендних відносин, хоча і робить їх більш публічними.

До слова, з минулого року на сайті комісії з питань власності ведеться база даних всіх орендних рішень, які прийняла депутатська комісія.  Завдяки їм депутати змогли проаналізувати власну роботу за 2016 рік і опублікувати розгорнутий звіт про неї.

Найпопулярнішим став розділ про надані депутатами орендних знижок. Опублікована інформація про 10 найбільших бенефіціарів наданих знижок. Найбільшим бенефіціаром виявився державний Ощадбанк.  Розмір знижок для нього вимірюється сотнями мільйонів гривень.

Інший популярний розділ звіту – пільги для громадських організацій.  Згідно міським правилами оренди, оренда офісу звичайною юридичною особою обійдеться в 5 разів дорожче, ніж оренда того ж офісу тими ж людьми, що діють через оболонку “громадської організації”.

– Які основні проблеми оренди і масштаби втрат?

– Масштаб втрат нескладно оцінити на прикладі Ощадбанку.  І це лише один орендар, а їх – тисячі.

Причина втрат – неконкурентне середовище, в якому існують орендні відносини, жахлива забюрократизованість і політизованість процесу прийняття рішень.

Залежно від того, в чиїх інтересах розглядається передача об’єкта в оренду, тривалість оформлення угоди займає від кількох тижнів до кількох років.

– Як можна вирішити подібні проблеми?

– Автоматизувати процеси прийняття рішень.  У цьому напрямку, до речі, ведеться робота.  Якщо депутати підтримають розроблену мною спільно з департаментом інформатизації КМДА електронну платформу, незабаром на ній будуть полягати всі договори оренди.

Читайте: Вищий господарський суд остаточно підтвердив права нових власників приміщення ФК Софійський

– Зараз активно обговорюється розірвання договору з Київенерго і повернення у власність міста теплового господарства.  На якому етапі зараз знаходиться повернення майна місту?

– КМДА вийшла з пропозицією перенести на кілька місяців термін закінчення дії концесійного договору з Київенерго.  Він закінчується 31 грудня 2017 року, і його хочуть перенести на кілька місяців пізніше – після закінчення опалювального сезону.  (Інтерв’ю було записано до 20 червня, коли Київрада прийняла рішення про продовження угоди на час опалювального сезону. – Ред.).

Звичайно, питання термінів адміністрація повинна була б вирішувати завчасно. Але вони прийшли з цими ініціативами в останній момент.

Наскільки я знаю, нинішня адміністрація не має наміру керувати теплогенерацією безпосередньо, хочуть знайти нового керівника на конкурсі. Бажано іноземного оператора. І запропонувати йому більш вигідну для міста модель взаємин, ніж та, яка є сьогодні в стосунках з Київенерго.

– Також звучать пропозиції передати теплові активи в управління комунальному підприємству.  Що краще для Києва, приватний концесіонер або КП?

– Комунальна компанія в значно меншій мірі підготовлена ​​до управління будь-якими активами, ніж приватна, і теплогенерація не виняток.

Неефективність, політична корупція, злодійство – стандартний і добре відомий діагноз.

Візьмемо для прикладу банку Хрещатик, колись підконтрольного громаді. Подивіться, як він був збанкрутований, яка роль комунальних підприємств в доведенні його до банкрутства.

По суті справи, громаду позбавили інвестицій в цей актив, і ніхто не поніс за це відповідальність.

Існує велика ймовірність, що після передачі теплових активів на баланс якоїсь комунальної компанії, на них буде збагачуватися керівництво цієї компанії і так звані “смотрящі”.  Збитки будуть покриватися за рахунок киян.  Довіри до комунальної системі управління активами немає. Я переконався, що це чисте марнотратство на прикладі банкрутства банку Хрещатик. Активи використовуються для збагачення політиків, які контролюють кадрові призначення, а не на благо громади.

– Теплове господарство столиці є привабливим активом для іноземного концесіонера? 

– Тарифи підняті, вони прагнуть до ринкового рівня.  Основна проблема сьогодні з неплатежами, і вона повинна вирішуватися за допомогою субсидій. Кияни досить відповідально ставляться до своїх рахунків за комунальні послуги і не оплачують їх, тільки коли фізично не можуть цього зробити через низькі доходи, або якщо втрачають довіру до механізму формування цих рахунків.

Ми повинні попрацювати над тим, щоб отримувати субсидії було просто, і щоб вони діставалися тільки тим, кому вони дійсно потрібні.  Механізм ціноутворення повинен бути максимально зрозумілий споживачеві.  Але ми також не повинні закривати очі, якщо люди не платять просто тому, що у них немає совісті.

Над стягненням цих боргів потрібно ефективно працювати.  Відповідальні споживачі послуг не повинні платити за себе і за “того хлопця”.  Якщо підняти платіжну дисципліну, це в цілому повинні бути досить привабливі умови для концесіонера.  При таких умовах, я впевнений, попит на ці активи знайдеться.

Яна Міланова.

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
Завантаження...
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх

    Знайшли помилку в тексті?

    Помилка