Новини Криму – це чи не перше, про що у них питають українські співрозмовники. Ми поговорили з трьома героями. Один з них через окупацію полишив півострів. Інша – щороку відвідує родичів у Криму. А ще одна співрозмовниця вчиться закордоном і регулярно їздить до Севастополя, де проживають її батьки.
Історія 1: нецікавий Путін та дорогий алкоголь
Яна щороку відвідує Крим. Приїздить туди влітку до родичів. Там, у селищі Чорноморському, попри те, що живе на материковій Україні, у 2013 році вона відіграла весілля з чоловіком. Тепер їздить туди з маленькою донькою.
Доїхати до півострова зовсім не складно, говорить Яна. Необхідно лише пройти митний контроль. Закордонний паспорт від українців не вимагають. У самому Криму пересуватись комфортно. Усюди ремонтують дороги. Те ж стосується і інфраструктури: школи оновлюють, дитячі садочки будують.
Ціни на продукти особливо не відрізняються від українських. Проїзд у громадському транспорті коштує близько 6 гривень. А от акцизні вироби – дорогі. На алкоголь ціни вищі, ніж в Україні, а середня вартість пачки цигарок коливається в діапазоні 70 гривень. Але в той же час люди отримують непогані виплати. Бабуся Яни у перерахунку на гривні отримує 7 тисяч пенсії.
До українців жителі півострову ставляться лояльно. В Криму працює чимало наших співвітчизників у сфері обслуговування. Серед знайомих жителів півострову нашої співрозмовниці тих, хто ностальгує за поверненням до України, немає. Так само, як і проросійських симпатиків.
– Політика мало кого цікавить, Путін теж. Головне, щоб жити було легше, – розповідає Яна.
А от за ким точно сумують кримчани, так це за рідними в Україні. Особливо держслужбовці, які не можуть виїхати за кордон.
Історія 2: занепад бізнесу та процвітання інфраструктури
Олена (ім’я змінено) родом зі Севастополя. Зараз дівчина навчається в Чехії, проте два рази на рік приїздить до Севастополя, де живуть її батьки. Щоб потрапити додому, дівчина їздила через Україну. Але через те, що це забирає більше часу, тепер додому літає через Москву.
Так виходить дорожче, адже переліт Прага-Москва-Сімферополь коштує приблизно 450 доларів США, а проїзд Прага-Братислава-Київ-Новоолексіївка-Севастополь обходиться десь у 100 доларів. Але пересуватись повітрям значно швидше і зручніше, розповідає Олена.
Найкраще себе після приходу на півострів Росії почувають держслужбовці, констатує співрозмовниця. У них непогані зарплати і стабільний дохід. Однак на деякі найбільш хлібні посади РФ поставила своїх людей і залишила місцевих без роботи. Не дуже добре себе почувають і місцеві підприємці. Чимало розважальних закладів та кафе не витримали конкуренції російського бізнесу і закрились.
Що стосується настроїв місцевих, то агресії до проукраїнських жителів Олена не помічала.
– Нещодавно ми святкували День військово-морського флоту Росії. На набережній зібралась купа народу дивитись парад кораблів. Чимало людей вигукували “Росія!”. Та було чути і вигуки “Україна!”. І жодних конфліктів після цього не було.
Загалом, кримчани демонструють аполітичність і не цікавляться суспільно-політичним життям півострову та РФ.
Історія 3: утиски та провал туризму
Арсен Жумаділов – корінний кримчанин. До анексії півострова він мав власну справу, а після 2014 року вимушений був переїхати на материкову Україну. Тут працював у команді уповноваженого президента у справах кримськотатарського народу та очолював один з районів Одещини.
Зараз чоловік бере участь у проекті Нові лідери з програмою сприяння повернення Криму та ствердження кримськотатарського народу, як складової української нації. Арсен говорить, що через свою відкриту антиросійську позицію, на півострів він їздить дуже рідко, адже не виключає свого затримання російськими силовиками.
Однак активіст постійно підтримує зв’язок з місцевими жителями та зустрічається з ними на території материкової України. Арсен говорить, малий та середній бізнес у Криму майже знищений. Добре справи йдуть у державних корпорацій та силовиків.
Туризм півострова переживає занепад. Відпочивати туди їздять переважно російські держслужбовці, які не можуть виїжджати закордон. Вони, як правило, користуються путівками від працедавців і зупиняються у державних санаторіях. Там і харчуються.
Таким чином, приватні пансіонати та бази відпочинку, які до окупації Криму заселяли українські туристи, стоять пусткою. Так само, як і прибережні кафе та ресторани.
Відмінна риса кримчан – страх стеження спецслужб.
– Нещодавно до мене приїздили друзі з Криму. Ми сиділи у кав’ярні і мені зателефонували. Це був представник Меджлісу. Ми відкрито поговорили. Мої кримські друзі дивились на мене з великим подивом. Коли я закінчив розмову, вони здивувались, що ми так відкрито говоримо по телефону.
У Криму такі розмови, за інформацією Жумаділова, намагаються вести через різні месенджери. Якщо ж говорять по телефону, то не називають відкрито імен та місця зустрічі, адже є велика ймовірність прослуховувань розмов спецслужбами.
Terra Incognita
Новини Криму для українців прикриті туманною завісою. Реальну картину життя півострову з пропагандистських російських ЗМІ дізнатись неможливо. Так само, як і з українських, які або не мають можливості підтвердити та перевірити отриману інформацію, або, так само, як і в РФ, годують свою аудиторію сенсаційними новинами, які не завжди відповідають дійсності.
Залишається хіба що дивитись на часом порожні, а часом і залюднені кримські пляжі з відеокамер прямої трансляції та дізнаватись новини від тих, хто живе у Криму або їздить туди.
Яна Семенюк
