PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTMxOSIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tZm9ybWF0PSJmdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1zaXRlX2lkPSJGYWt0eV9GdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1jb250ZW50X2lkPSJmYWt0eS5pY3R2LnVhIiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMDEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD4=

Справа свого життя: від бармена на кораблі до священника

В активі киянина Олександра Верби десятки професій. Шукав себе на заводі, залізниці, кіно та в армії. Всюди досягав успіху і розчаровувався – не те. Життя змінила зустріч з відомим художником-іконописцем, який порадив звернутися до Бога. 

В активі киянина Олександра Верби десятки професій. Шукав себе на заводі, залізниці, кіно та в армії. Всюди досягав успіху і розчаровувався – не те. Життя змінила зустріч з відомим художником-іконописцем, який порадив звернутися до Бога.   

«ФАКТИ» продовжують серію про успішних людей, які змінили своє життя через покликання.

«І я спробував, і через 2 місяці вже допомагав у вівтарі, а пройшов недовгий час і я вже став священиком. Причому, це було все так швидко, що було враження, ніби я встав, знаєте, на якусь платформу, яка їхала. І таке враження, що все навколо стало, а я просто вихором полетів вперед», – розповідає протоієрей, настоятель Свято-Духівської церкви, Олександр Верба.

Про час, втрачений на пошуки себе, отець Олександр не шкодує. Каже, завдяки пережитим горю і радощам краще розуміє своїх парафіян і може більше допомогти їм. Нове життя без жертв не обійшлося – на вівтар віри священику довелося принести сім’ю. Далися взнаки тягар безгрошів’я і постійної зайнятості.   

«Це хрест, це не велика почесть і тому подібне, це скоріше більше хрест. Тому що, коли всі працюють – ти відпочиваєш. Коли всі відпочивають – ти працюєш, всі свята хазяїна вдома нема», – каже Олександр Верба.

Втім, отець Олександр ні про що не жалкує. Він витратив багато сил і нервів, однак виборов у влади місце для храму, побудував його і завоював серця своїх парафіян. Тепер це його дім і його родина. Кожен предмет в невеличкій церкві має свою історію.

«Все це приносять люди, це не замовляють, там ікони підписані від кого. Вони приносять все – в першу чергу свою любов, свою віру, свою довіру до батюшки», – говорить свічниця, Ганна.

Свою енергію отець Олександр тепер спрямовує не на пошуки нової роботи, а на допомогу людям. При церкві працює недільна школа, гуртки малювання, створюють підлітковий клуб. А ще настоятель Свято-Духівської церкви мріє про великий храм, який би вмістив усіх прихожан. Проект уже затвердили архітектори, справа за малим, жартує священик – грошима. Однак в тому, що макет перетвориться на справжню окрасу цих місць – не сумнівається. Адже віра і чудеса завжди поруч.//Олена Скобало, «ФАКТИ», ICTV

Завантаження...
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх