PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTMxOSIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tZm9ybWF0PSJmdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1zaXRlX2lkPSJGYWt0eV9GdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1jb250ZW50X2lkPSJmYWt0eS5pY3R2LnVhIiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMDEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD4=

Думка про Маріуполь: кілометрові барахолки і віра в «ДНР» (оновлено)

Це справжня історія людини, яка живе у воєнний час.

Донбас все менше перестає бути схожим на частину європейської країни XXI століття. Слідом за війною в будинки мирним жителям постукала безробіття і злидні.

Київ блокує соціальні виплати на окупованих територіях, проте і в тих містах, які незабаром після виступу бойовиків «ДНР» були повернуті Україні, все складно.

Напевно, нині головне українське місто Донбасу – Маріуполь. Воно висвітлене у проукраїнських прожекторах. Місцеві жителі допомагали армії будувати барикади для захисту від наступу «армії» «ДНР», але зараз, ближче до морозів і все далі від благополучних часів, у городян різні думки щодо ситуації.

Автору цих рядків пощастило поспілкуватися з жителем Маріуполя. Опікуючись його безпекою, «Факти» не називають прізвища співрозмовника, залишимо тільки ім’я – Володимир. Це справжня історія людини, яка живе у воєнний час.

Далі – слово Володимиру.

Читайте: Україна виплатила гроші половині пенсіонерів з “ДНР”

– Життя гіршає… Хорошого мало.

– Центр Маріуполя перетворюється на барахолку. Люди виносять продавати у кого, що є. Хто шапку, хто – телевізор… звичайні люди. Раніше таким торгували біля центрального ринку, а тепер на центральному проспекті, і ця барахолка розтягнулася вже на кілька кілометрів. Я офігів, коли побачив. Такого не було навіть у складні 90-ті.

– «Азовмаш» фактично не працює, платять по 300-500 грн, комбінат Ілліча та «Азовсталь» працюють. 

– У місті близько півмільйона людей. Влітку, з біженцями з Донецька та області, було близько мільйона. Потім, коли стало гаряче під Маріуполем, біженці виїхали (більшість). Але все одно народу багато… Місцевим їхати нікуди. У мене з 5-поверхівки на 4 під’їзди (загалом 80 квартир), всього з чотирьох квартир виїхало.

– Малий бізнес помер. Згорнулися до кращих часів й комерсанти… Українці на місці пам’ятника Леніну, який звалили, поставили хрест дерев’яний, так його регулярно ламають. Відновлять – уночі знову зламають. Їм зараз довелося організувати цілодобову охорону хреста. Сидять чотири людини в «Таврії» поблизу – пильнують.

– Більшість жителів проти України. Вони пам’ятають 9 травня, бачать, що зараз відбувається. На маріупольські мітинги, які показують по ТБ, привозять людей автобусами із заводів. Прихильники України є, звичайно, але це меншість. Це мій погляд з боку і висновок зі спілкування з місцевими. Розмови в маршрутках слухаєш, дивишся, як реагують на патріотичні рухи. 

– «ДНР»? «ЛНР»? Багато місцевих вважають, що там типу справедливість, а тут бєспрєдєл, націоналізм, фашизм. У міста інші герої.

І за Леніна поваленого, до речі, вони теж злі.

 

 

Ростислав Буняк.

 

P.S. У статті – точка зору однієї людини. Якщо хтось бажає оскаржити інформацію або розповісти іншу точку зору – пишіть на [email protected]

Завантаження...
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх