PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTMxOSIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tZm9ybWF0PSJmdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1zaXRlX2lkPSJGYWt0eV9GdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1jb250ZW50X2lkPSJmYWt0eS5pY3R2LnVhIiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMDEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD4=

Журналісти у 2015 році: нові виклики

6 червня в Україні відзначають день журналіста. Спеціально до цього дня «Факти» підготували думки відомих журналістів про виклики, які війна привнесла як в життя українців, так і в журналістську роботу. Далі – цитати Юрія Романенка, Соні Кошкіної та Оксани Соколової про військову журналістику, пропаганду, помилки в роботі, телебачення та відповідальність журналістів перед суспільством.

6 червня в Україні відзначають день журналіста. Спеціально до цього дня «Факти» підготували думки відомих журналістів про виклики, які війна привнесла як в життя українців, так і в журналістську роботу. Далі – цитати Юрія Романенка, Соні Кошкіної та Оксани Соколової про військову журналістику, пропаганду, помилки в роботі, телебачення та відповідальність журналістів перед суспільством.

Соня Кошкіна: Журналістів атакують для того, щоб вони з’їхали з глузду

Юрій Романенко: Журналісти прищепили українцям «пупоцентризм»

Оксана Соколова: Керованої пропагандистької машини в Україні не існує

Юрій Романенко: Маркування людей, маніпуляція, український «пупоцентризм»

Українські журналісти не розуміють, як влаштована світова система, які є дисбаланси, рушійні сили процесів. Як наслідок – український «пупоцентризм». І не усвідомлення, що Україна на сьогодні периферійна держава поруч з десятками таких же периферійних держав. Потім ми щиро дивуємося, чому нам Штати не надали зброю або чому Європа не тисне на Росію.

«В Україні журналісти люблять маркувати людей, щоб було простіше зрозуміти, з ким маєш справу».

Ми повинні відучитися довіряти зовнішнім суб’єктам або мати уявлення про світ, в якому є добрі зовнішні суб’єкти. Немає у світі чарівників, всі діють в рамках своєї логіки і своїх інтересів. Якщо щось виглядає як допомога Україні, то за цим завжди є інтерес.

Можливо, це одна з найбільш феноменальних подій у світовій історії, коли 1/6 частина суші протягом життя одного покоління перетворилася на території здичавілих, де домінували і домінують соціуми з перевернутими цінностями.

Українцями легко маніпулювати, тому що немає інститутів, які створюють довіру і формують адекватне уявлення про світ, більше того – у нас робиться все, щоб адекватне уявлення про світ розмивалося. Наприклад, за допомогою передач про шаманів, екстрасенсів та інших ворожок. Такі теми прищеплюють відчуття того, що людина перебуває у владі могутніх страшних сил. Тому, коли ви чуєте від українця: “Так, що я можу”, то не забудьте нагадати журналістам, що вони причетні до феномену цієї соціальної та індивідуальної слабкості.

Соня Кошкіна: Влада і ЗМІ, реакція на матеріали, поїздки в АТО

Після 2014 року спілкуватися з владою стало набагато простіше. Раніше, якщо комусь не подобався опублікований матеріал, до вас швидко приїздила податкова або міліція, або прокурорські. Так, 2012-го ми розказували про корупцію Валерія Хорошковського, тоді – першого віце-прем’єра. З «легкої руки» Валерія Івановича на нас було заведено кримінальну справу.

Зараз якісно інша реакція на журналістські розслідування, резонансні матеріали. Два-три роки тому ти міг ледь не щодня писати про корупцію, скажімо, в Кабміні, однак правоохоронні органи вперто робили вигляд, що їх це не стосується.

Сьогодні ситуація, звісно, не ідеальна, але тиск журналістів і суспільства на владу став значно відчутнішим.

До минулого року у нас в країні не було системного досвіду військової журналістики. Так, кілька людей мали таку спеціалізацію, але працювали вони здебільшого на чужих війнах. Коли війна прийшла в твою рідну країну, всьому довелося вчитися з нуля. Пам’ятаю перші поїздки в зону АТО. Про найпростіші правила безпеки, навички поводження з аптечкою, якісь елементарні речі, які має знати кожен журналіст чи волонтер, чи будь-хто, хто туди їде, ми не знали – цим знанням не було звідки з’являтись.

Я можу з упевненістю сказати: російська агресія не була випадковістю, від першого ж дня – чіткий сценарій.  Більше того, на сьогодні я практично впевнена, що восени 2013 року Віктор Янукович вже знав про те, що Крим буде анексовано.

Оксана Соколова: Прес-тур в «ДНР» і «ЛНР», військова журналістика і спокуса для ЗМІ

Рік тому  на нашу країну напали, начхавши на будь-які стандарти. І злива брехні, яка хлинула  з російських ЗМІ, насправді, викликала велику спокусу. Спокусу дати здачі. Якщо у тебе в руках такий потужний інструмент як випуск новин або навіть просто репортаж – його ж теж можна використати як зброю  відповідь? І, будьмо чесними, більшість з нас таки використовувала, називаючи це громадянською позицією. Навіть питання таке дивне виникло:  ти журналіст чи патріот? Я вважаю, що це точно добре, якщо журналіст є патріотом. Але це не має впливати на стандарти його роботи.

Як показувати війну? Звісно, є світовий стандарт військової журналістики. Зброю в руки не брати, на одну чи іншу сторону не ставати. Але нам тут складніше, аніж журналістам BBC чи  CNN. Бо це наша війна. Не можливо бути відстороненим зовсім. 

Нашу країну намагаються розірвати. Але журналісти точно не повинні перетворюватися на вояків.

Я можу стверджувати, що в українських журналістів немає можливості поїхати на Донбас і зробити чесний матеріал.  Бо для цього треба так чи інакше домовлятися з місцевими ватажками. А вони категорично не зацікавлені в об’єктивних репортажах. Ми перевірили це на досвіді проекту «Інсайдер». Кілька разів намагалися зробити великий матеріал з окупованих територій. З ким тільки не вели розмови – від заступників Плотницького до прямих помічників Захарченка. Вони все обіцяють, але як тільки доходить до справи – все зривається. Дозволяють знімати тільки тим, хто робить сюжети з урахуванням їх позиціі.

Після усіх цих перемовин у мене виникло відчуття, що нам пропонують з’їздити в прес-тур в «ЛНР» і «ДНР», показати, як там гарно живеться. Я не готова до таких кроків. Навіть, якщо це принесе гарні рейтинги. 

Ростислав Буняк, Аліна Швидко

Завантаження...
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх